Срібним снігом секунд покриваються душі,
В пітьмі мерехтять силуети байдужі,
Лиш місяць підморгує із закалюжжя;
Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.

Хай у месі предивній все вколо розтане,
Хай нічка омиє гріхи, ніби рани,
Хай вітер несе над чужими світами –
Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.

Розміщено на сторінці: Поезія Ткачука Анатолія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2464 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Did • 14:27, 12.02.2011 [Лінк на твір] Любив і я колись колись гуляти нічним містом, але то так давно було... Гарно бродити до рання удвох, правда, чудово і пишеться потім, чи не так?.. 0Спам 2 sitarion • 15:26, 12.02.2011 [Лінк на твір] О так, це неповторно. В кожній прогулянці місто відкривається з якоїсь нової сторони. 0Спам 3 45tom • 15:39, 12.02.2011 [Лінк на твір] Чудова прогулянка, хороші образи... 0Спам 4 sitarion • 16:49, 12.02.2011 [Лінк на твір] Дякую ))))) 0Спам 5 metman17L • 20:00, 12.02.2011 [Лінк на твір] Романтично... 0Спам 6 sitarion • 21:42, 12.02.2011 [Лінк на твір] Спасибі Оце Вам написав, що вірші мені вдається писати раз на місяць, і тут же мені визрів новий. Мабуть, у цьому і Ваша заслуга ))) 0Спам 7 Shtanko • 09:23, 13.02.2011 [Лінк на твір] Вірш сподобався. Здається в деяких місцях треба покумекати, бо є недоречності. Щиро. 0Спам 8 sitarion • 10:07, 13.02.2011 [Лінк на твір] Дякую ) Якщо підкажете, що за недоречності - буду лише вдячний - зараз трохи око "замилене", окрім кількох незручних співпадінь приголосних не бачу чогось такого ) 0Спам 9 kiv-als • 00:22, 31.05.2011 [Лінк на твір] Філософськи ,дуже вишукано-дорослий твір. Але дещо я б змінив ,вірніше трішечки підправив. без образ,дружня порада: Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми двоє у ньому, чужі і незвані. Малюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – мани´ або манни? Срібним снігом секунд покриваються душі, В пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лиш місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже. Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай нічка омиє гріхи, ніби рани, Хай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок. на Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми удвох в ньому знову, чужі і незвані. Намалюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – нам, мани´ чи манни? Срібним снігом секунд покриваються душі, У пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лише місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже. Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай та нічка омиє гріхи, ніби рани, Нехай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок. Майже нічого не змінилося.Єдине, прошу,без образ. Я сам, з великим задоволенням, чекаю на Ваші коментарі і поправки. 0Спам 10 sitarion • 01:42, 21.09.2012 [Лінк на твір] Дякую, Ярославе, я за конструктивну критику. Проте тут змушений з Вами не погодитися. 1. Ви пропонуєте додати зайвий склад у внутрішні рядки катрена. Це змінює задуманий ритмічний малюнок. В даному випадку мені не подобається одноманітність 13-13-13-13. А протиставлення кільцевої ритміки із суцільною римою дає специфічний ефект. 2. Я розумію, вся ця перетасовка через "Ми двоє у ньому" - фразу, що виглядає кострубато (проте не факт). Адекватних аналогів поки що не можу підщукати. Ваш - не підійде. Надто немилозвучне скупчення приголосних "Ми удвох в ньому знову". Окрім того слово "знову" руйнує ефект новизни, раптовості. Неважливо, вперше чи всоте двоє у цьому місті - зараз вони його бачать як вперше. Варіант "нас двоє у ньому - чужих і незваних" кращий, але він надто дистанціює читача від лір. героїв. Ще один плюс "ми двоє" відносно "ми удвох": останній варіант просто констатує наявність двох людей, у першому ж ховається другий щар, у значенні "нас тільки двоє у цьому місті, а, може, й у всьому світі, більше нікого не існує". Можна вважати це алюзією на старий французький фільм "Двоє у місті" з Габеном та Делоном, в котрому протистояння копа та колишнього зека вилилося в Маклаудівське "Повинен залишитися лише один". Тільки тут маємо замість протистояння - єднання. 3. "Хай та нічка" - слово "та" не несе ніякого смислового навантаження. В художній літературі слід уористуватися принципом "Хай словам буде тісно, а думкам - просторо" (інший варіант: можеш (без шкоди для тексту) викинути букву зі слова - обов’язково викидай, можеш викинути слово з речення - викидай, речення, абзац - те ж правило). П.С.: Даруйте. що довго не відповідав на коментар - останнім часом рідко буваю на літ. сайтах.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі