Перевтілення достойні поета. І мета його - побачивши красу, розказати про неї собі, всім... Іноді побачене може причинити біль ближньому, але цей біль - це прозріння душі. Шукаймо шляхи до душ і сердць людських. Свідомо і з надхненням.
Цікавий пантеон моральних калік. На жаль їх кількість зростає. Згоден пані Наталія - все треба називати своїми іменами. І коли болить, то про те й писати. Може когось це направить на шлях істини, тоді нас стане більше.
Та воно невеселе, а сумне і болюче. Просто хотів передати через стан природи оті болючі почуття, а воно ж довге і тягуче як осіння пісня. Дякую за відгук та побажання, буду намагатися бути талантливим.
Суміш холоду зморозила ледачих, Суміш тьми сховала всіх невдах. Осінь зацвіла, як квітка біля дачі, І теплом зігріла всіх комах. Розбудила спокій. У поетів Віднайшла надхнення до пера. Зажевріла іскрою надії, І сказала що робить. Пора!
Сумні вітри несуть над лісом Далекий холод і думки... Пробач мені, що я гульвіса, Згубив любов і ті роки... Що я заплутався в тумані, Осіннім вітром поміж хмар... Із самотою на екрані, Гортаю млявий календар...
Дуже гарний у Вас трапився вірш - сумний і філософський.