Вечоріє тихо і поволі
Тьмою наш вкриває небосхил.
Може ми змирилися із болем,
Чи прогнати тьму забракло сил?
Холодніє стрімко й без упину
Паморозь сивіє на землі.
Чи візьме на себе хтось провину,
Що всі ми безрадісні та злі?
Суміш тьми і холоду маячить
Навкруги повчально у цю мить.
Вроді не дурні ми й не ледачі, Чом же нам одвічно гірко жить?..
|