Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 22.11.2024, 07:54

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 16

Гостей: 15

Користувачів: 1

Nemo

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1051]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2699]

Вірш-пісня [546]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [270]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3388]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [316]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [909]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Вірші про Україну

Вечоріє тихо і поволі...

Вечоріє тихо і поволі

Тьмою наш вкриває небосхил.

Може ми змирилися із болем,

Чи прогнати тьму забракло сил?

Холодніє стрімко й без упину

Паморозь сивіє на землі.

Чи візьме на себе хтось провину,

Що всі ми безрадісні та злі?

Суміш тьми і холоду маячить

Навкруги повчально у цю мить.

Вроді не дурні ми й не ледачі,

Чом же нам одвічно гірко жить?..

Розміщено на сторінці: Вірші про Україну, Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2158 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 22
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 taisa75 • 15:52, 18.10.2010 [Лінк на твір] Маю надію,що не всі "безрадісні та злі":) 0Спам 3 Did • 18:11, 18.10.2010 [Лінк на твір] Я також хотів би мати надію, що комусь зараз на Україні солодко, але чомусь зовсім не віриться в таке, чи може я погано проінформований?.. Дякую, Таїсіє. 1Спам 2 Shtanko • 16:22, 18.10.2010 [Лінк на твір] Суміш холоду зморозила ледачих, Суміш тьми сховала всіх невдах. Осінь зацвіла, як квітка біля дачі, І теплом зігріла всіх комах. Розбудила спокій. У поетів Віднайшла надхнення до пера. Зажевріла іскрою надії, І сказала що робить. Пора! 0Спам 4 Did • 18:17, 18.10.2010 [Лінк на твір] Коли цими вихідними прогулювався містом, то побачив багатьох теперішніх кандидатів у депутати. Від одного усвідомлення того, хто туди прагне, у мене одразу пропав ліричний настрій, Ігоре. Тож, як результат тих недільних зустрічей, появився цей вірш. Дякую. 1Спам 5 jakov-buga • 20:00, 18.10.2010 [Лінк на твір] Світла нам у душі більше треба, щоби розігнати суміш тьми... Починати кожному із себе Й будемо щасливі тоді ми... 0Спам 6 Did • 20:18, 18.10.2010 [Лінк на твір] Починатм із себе, але не поодинці, Якове, а разом, тоді білше користі буде від цього. Дякую тобі. 1Спам 7 jakov-buga • 20:47, 18.10.2010 [Лінк на твір] Згоден пане Вікторе,сто разів згоден. То може і почнемо?.. 0Спам 10 Did • 23:52, 18.10.2010 [Лінк на твір] Я - згодний. 1Спам 8 Pylyp • 22:22, 18.10.2010 [Лінк на твір] Ніби не дурні ми й не ледачі І могли б заможно й гарно жить, Але, мабуть ми такої вдачі Що не вмієм до кінця дружить. І ніхто не дбає про людину Кожен, хто до влади лиш прийде, Не бере на себе він провину - Все на попередника змахне. 0Спам 11 Did • 23:57, 18.10.2010 [Лінк на твір] Всі чудово розуміємо відкіля росте коріння наших негараздів, і щоразу сапаємо не там де слід, а воно все густішає, проростає вище, затьмарує увесь білий світ... Дякую вам, Пилипе. 1Спам 9 octava • 23:46, 18.10.2010 [Лінк на твір] Да, вроді й не дурні... 0Спам 12 Did • 00:00, 19.10.2010 [Лінк на твір] Якщо так, то скажи відповідь на одвічне - чому?.. Дякую, Світлано. 1Спам 13 natalya-gurkina • 13:40, 19.10.2010 [Лінк на твір] щиро. сподобалося. 5! 0Спам 14 Did • 18:54, 19.10.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Наталко. Давно не було тебе чути - видно, почав уже непокоїтися - може, щось сталося?.. 1Спам 15 Валькірія • 18:59, 19.10.2010 [Лінк на твір] Не хвилюйтесь, Вікторе, смертельного нічого не трапилось (гадаю, що з мене вже досить)! Головне, що я до Вас знову повернулася, а з відстані часом бачиться краще... 0Спам 16 Did • 19:05, 19.10.2010 [Лінк на твір] Так, Наталко, я завжди більше переймаюся чужим болем, ніж власним. Удвох і сумувати веселіше! Дякую тобі. 1Спам 17 Валькірія • 19:23, 19.10.2010 [Лінк на твір] Це я, Вікторе, дякую за теплі слова! Щодо переймання чужим болем - тут я з Вами солідарна, лише сумувати звикла наодинці ( свій біль лиш виливаю на папері), а радістю ділюсь з цілим світом 0Спам 18 Did • 20:00, 19.10.2010 [Лінк на твір] А я завжди, у радощах і печалях, відкриваю душу усім. Неодноразово рідня вказувала мені на цю рису, але нічого змінити в собі ніяк не вдається, тож і бачу, часом, чужі насмішки, відчуваю, зрідка, і заздрість людей, проте, не сприймаю подібне негативно, відповідаю тим, що прощаю їм навіть тоді, коли, може, і не слід цього робити. Але ніколи не мовчу. 0Спам 19 Валькірія • 21:13, 19.10.2010 [Лінк на твір] Пробачати треба усім - бо образи значно більше травмують і випалюють душу у того, хто ображається, аніж шкодять тим, на кого ображаються. Інша справа - впускати тих людей у своє серце, довіряти їм найдорожче, повертатись до них спиною, не боячись отримати сокиру в плечі... варто замислитись... 0Спам 20 Did • 21:21, 19.10.2010 [Лінк на твір] Отож, Наталко, - впускаєш у свою душу людину, довіряєш їй маленьку таємницю, а потім шкодуєш... І так весь час, прожите і пережите геть нічого не навчило мене, або навчає до цих пір, та учень якийсь незрозумілий трапився... 1Спам 21 Валькірія • 21:41, 19.10.2010 [Лінк на твір] Вікторе, це така поширена людська "хвороба", вона в мене також є... а про граблі народ що каже? 0Спам 22 Did • 21:44, 19.10.2010 [Лінк на твір] Справді поширена хвороба, якщо я нею хворію не один...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі