,Дерева голі, як душа на сповіді.
Як статуї- ні шелесту ні подиху.
Вже зачекались заметілей, хуртовин
Чекають журно завірюх, морозних днин
життєві соки їхні сплять в тривожнім сні. Беззаперечно мудрі- коряться зимі.
Морозні дні не вибачать свавілля:
Бо непокірних жде тяжка зимівля.
Тому Старезний дуб скорився долі-
Дощем скидає лист сухий поволі.
Під тяжість снігу підставляє віти.
Йому це захист. ніде правди діти.
А дубу треба дочекатися весну
Розправить віти, тіло дуже після сну.
Зустріти журавлине клекотання.
І жвавих пташенят в гіллі цвірчання.
І в цьому дуб вбачає доленосну суть.
І байдуже , що нам лихі вітри несуть,
Нам треба з користю прожить свої літа.
Потрібним буть в житті є основна мета.
| 
у Вас 
0
