Як проїзджав солдат повз кущ калини, Замилувався, як налиті грона. Згадалась йому любая дівчина, Так заболіло і здавило в скронях. Згадалось все: кохання до світання, палкі вуста, тонкий дівочий стан. І билось серце в грудях від кохання І бив у голову пянкий дурман. - Де ти тепер, голубко сизокрила? Чи щастя є тобі. чи лиха згуба? За що з тобою нам зламали крила? Мене у рекрути, а тебе-за нелюба Біжить ріка, грайливо хвиля скаче. Кружляють вири, грає течія. Дівчина гірко над рікою плаче - як не твоя, то, краще, нічия. Вінок сплела і свічку примостила. Тремтить, згаса сполохана свіча. Поволі, смирно до води ступила - як не твоя, то, краще, нічия...
Вірш схожий на баладу та ще й написаний у народному стилі... Традиційно, але душевно й проникливо написано. Згадалася поезія Т.Шевченка та його сучасників. Отам, де "повидирали крила" - надто грубо... Може, "зламали"? Але то суб'єктивне. Чому у Вас після крапок слова починаються з малої літери? Чи там коми мають бути? Поспішали, напевно, друкуючи...
Доброго дня Маріє. Дякую за Ваш коментар.Хочу сказати , що при написанні вірша розглядалося три слова-кандидата: "зламали", "повідривали","повидирали".І саме грубості,як Ви вірно підмітили, хотілося додати віршу. В даному варіанті це не принципово- тому прислухалася Вашої поради.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
