Цей світ догори вже дриґом! О Боже, який се світ... Шалена нестримна дзиґа на піку марнотних літ, у верші сліпого часу, на схилі довіри дням... Не цмулити б цю відразу - убити в душі ягня! Не мучитись, не любити, не пити жалю напій, нещасний нужденний світе!.. О світе, коханий мій...
Мені дуже сподобалась глибока думка у цьому вірші, але дещо непокоїть. Наприклад "марнотних днів" чому марнотних?...Можливо старезних, одвічних, давнішніх, може ще як?...на Ваш розсуд...Дуже гарне порівняння "Не цмулити б цю відразу - убити в душі ягня!" - тобто страх, як тремтяче і жалюгідне... а ось рядочок "Не мучитись, не любити, " бачиться мені так:Не мучитись, а любити, але це тільки моя суб'єктивна думка, останнє слово за автором. З повагою.
Я поясню свою думку, пані Катерино. Справа в тому, що моя ЛГ мучиться від того, що, як вона вважає, прожите нею життя не має змісту, звідти й марнотні роки, себто прожиті марно... Вона вважає, що жила цей увесь час не так, як потрібно, плоди пережитого її не тішать, а навіть навпаки - немало розчаровують. Слова "не мучитись, не любити, не пити жалю напій" свідчать про її бажання перестати бути вразливою. Їй видається, що краще було б бути байдужою, не відчувати любові, а за тим і болю чи муки від незмінних життєвих розчарувань. <br /> Завершальні два рядки свідчать про пік наболілого, аж до ненависті до світу і себе у ньому... Та, тільки, не може вона інакше, бо усвідомлює величезне почуття любови до життя.
Цей світ вже давно судомить немов від смертельних ран, Душі споконвічна втома веде люд в туман оман, Жалі полинові пити - єдина з людських розваг, За вчинки нема одвіту, і правди нема в словах. Цей світ вже давно зависнув над прірвою ери Зла, Одні йдуть туди навмисно, готують життя на злам, А інші бредуть сліпцями, збиваючись на манівці. Люд впевнено котиться в яму, згасивши свічу в руці.. Сліпі і кати, і жертви, сліпий у Феміди лик, Життя стало гірше смерті, "бал править" юрба калік. Почався зворотній відлік, терпець увірвавсь вгорі... Нещасний, нужденний світе, зцілися від скверн, прозрій!
Не цмулити б цю відразу - убити в душі ягня! Не мучитись, не любити, не пити жалю напій...-якби ж то!..Та вразливе серце не примусиш замовкнути...Дійсно,кількома реченнями так багато сказано!
Дякую, Наталочко, за незмінну підтримку, розуміння і щирість теплих слів!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
