У цих снігах
У цих снігах закутана печаль... Вона до мене стиха промовляє мов дрібно розпорошений кришталь, журливий дзвін на стежечці до раю. Чи болем цим до нього перейду, чи погублю той рай у серця лоні?.. Біліє сум у місячнім саду і памороззю сиплеться на скроні
Додав: Адель (21.01.2013)
| Автор: © Адель Станіславська
Розміщено на сторінці : Федорів Олександра
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2485 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА