Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")