Щоб нас не було в ріднім домі Там, де й нині бути повинні, Поляк всіх нас у сорок сьомім Викинув й каже: - Це ви винні!
Більше сто тисяч українців З рідних земель, де мирно жили Вирвав і кинув мов злочинців В чужину щоб ся сполячили.
В деякій мірі йому вдалось. Немає сіл і нас немає. Бур’ян на правді виростає... Колись наше життя там тривало. Нині, лиш сум в кущах співає. Час руки ломить. Все пропало. 19.07.2013р.
Бурян на правді виростає !!! - оце дуже влучно сказано . Ваша ностальгія по рідному краю весь час відчутна . Навіть не читаючи того де ви мешкаєте , відчутно в кожному вірші - не на Україні , і прагнете хоч би серцем, хоч би кожною думкою у віршах -летіти , як Шевченко - на Україну. Україна в вашому серці постійно голосить , чуються приховані плачі , такі що аж серце розривається.
ДУЖЕ ЩЕМНО, ПАНЕ ВАСИЛЮ. БІЛЬ І НЕСТАЧА РІДНОГО КРАЮ У ВАШОМУ СЕРЦІ.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
