Щоб нас не було в ріднім домі Там, де й нині бути повинні, Поляк всіх нас у сорок сьомім Викинув й каже: - Це ви винні!
Більше сто тисяч українців З рідних земель, де мирно жили Вирвав і кинув мов злочинців В чужину щоб ся сполячили.
В деякій мірі йому вдалось. Немає сіл і нас немає. Бур’ян на правді виростає... Колись наше життя там тривало. Нині, лиш сум в кущах співає. Час руки ломить. Все пропало. 19.07.2013р.
Бурян на правді виростає !!! - оце дуже влучно сказано . Ваша ностальгія по рідному краю весь час відчутна . Навіть не читаючи того де ви мешкаєте , відчутно в кожному вірші - не на Україні , і прагнете хоч би серцем, хоч би кожною думкою у віршах -летіти , як Шевченко - на Україну. Україна в вашому серці постійно голосить , чуються приховані плачі , такі що аж серце розривається.
ДУЖЕ ЩЕМНО, ПАНЕ ВАСИЛЮ. БІЛЬ І НЕСТАЧА РІДНОГО КРАЮ У ВАШОМУ СЕРЦІ.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
