Хутір Коханий

Посеред лісу задрімав ставок...
Шумлять мрійливо пишні очерети.
Приховуючи від очей секрети
Танцюють бабки шлюбний свій танок.

Там витіка життя мого ріка,
І звідти пролягла моя стежина-
На хуторі Коханому родина
Моя жила в будинку лісника.

Стелили трави шлях у майбуття.
Між віт беріз вітри лічили роки
І за межею лісу стихли кроки-
Брати і сестри ринули в життя.

Губився місяць у тінЯх дубів,

Гойдалось сонце на макІвках сосен.

Із сніжних зим вертаючись до весен

Вже безліч раз покірний лист злетів.


Спочила ненька.Сивий геть татусь.
Брати і сестри-є в усіх родини.
Та бачу в снах ті спогади дитини.
І тілом всим спросоння стрепенусь.

І так кортить ,бодай ну хоч на мить,

Полинути на хутір мій Коханий.

Лиш спомином про вже минуле-давнє

Відлунням пісня мамина бринить.