Від сьогодні і до ніколи
Від сьогодні і до ніколи, Від учора й до післязавтра. Ми ходили колись до школи, Зараз вже догорає ватра. Ми молились коли навчались, Та студентське життя пізнавали. Ми ридали коли прощались, Коли з вузів нас випускали. Ми любили пісні індійські, Наче рідні свої солов’їні. Ми служили хто-де у війську, Нашій матінці – Україні. Ми кохали, і нас кохали, Ми вінчались клялись перед Богом. Шлях тернистий в життя прокладали, Будували сімейну дорогу. В нас з’являлись маленькі діти, Ми хрестили їх в Божім храмі. І за них, як за ніжні квіти, До сьогодні їх дякуємо мамі. Пізнавали і дружбу, і зраду, Як ягнятка в полоні з вовками. Не тинялись, як Юда позаду, Були з тими, хто був поряд з нами. Не міняли життя на копійку, Не ділились на чорних і білих. За життя нам не ставили двійку, Бо ніколи не були в дебілах. Ми питаєм себе сьогодні: Що такого ми в житті зробили? Стоячи на краю безодні, Від колись, до могильної брили!
Додав: Хланта (29.11.2013)
| Автор: © Михайло Хланта
Розміщено на сторінці : Хланта Михайло
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2285 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя