Старенька мати
Стоїть старенька,милостиню просить,
зашкарублу руку протянула.
Ще молода була,була-потрібна,
а зараз,як нікчемна,то забули.
Сидить бабуся,одиноко в парку,
волосся сиве,вибилось з-під хустки.
Тепер нікому не потріна стала,
ні своїм дітям, ні своїм онукам.
А там синок,продав її будинок,
вже мати не потрібна йому стала.
Як кошеня із хати її випхав...
...молилася,його не проклинала.
Як боляче,коли цінують гроші
і бісяться від жиру ті синочки.
А в парку одинокий силуєт...
сидить старенька,виплакавши очі...
2014р.грудень
Додав: luysik67 (25.12.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Притула Людмила
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3087 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 15
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині