Старенька мати
Стоїть старенька,милостиню просить,
зашкарублу руку протянула.
Ще молода була,була-потрібна,
а зараз,як нікчемна,то забули.
Сидить бабуся,одиноко в парку,
волосся сиве,вибилось з-під хустки.
Тепер нікому не потріна стала,
ні своїм дітям, ні своїм онукам.
А там синок,продав її будинок,
вже мати не потрібна йому стала.
Як кошеня із хати її випхав...
...молилася,його не проклинала.
Як боляче,коли цінують гроші
і бісяться від жиру ті синочки.
А в парку одинокий силуєт...
сидить старенька,виплакавши очі...
2014р.грудень
Додав: luysik67 (25.12.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Притула Людмила
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3085 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 15
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя