Кохання й сум - мов перехрестя,
коли серденько чує біль.
Нас розділили знову версти
і від кохання тільки сіль.
Для чого в небі були зорі,
такі красиві у пітьмі.
Я поміж нами бачу гори,
і ми залишились самі.
Твоє зачинене віконце,
і духота іде від стін.
В душі моїй зникає сонце,
твоя розтанула вже тінь.
Гарно! Неспівпадання у часі: "БУЛИ зорі" - колись та "БАЧУ гори" - тепер. Та в поезії можливе все. Краще: "І залишились ми самі" Успіхів!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
