Добре знайома з дитинства стежина,
Сонячні ранки й небесна блакить -
Все це до болю свята Батьківщина,
Що завжди вабить, хвилює, п'янить. Жайвір над степом, мов чайка над морем,
Лине крилом у стрімку далечінь.
Як же я хочу, щоб рідним просторам
Не заважала загарбницька тінь! Щоб на шляхах світової будови
Не виростали загради питань,
Щоб українська нескорена мова
Більше не знала чужих зазіхань. Вірю в майбутнє твоє, Україно!
В зелень гаїв і дрімучі ліси,
В пісню матусину ніжну, чарівну,
В першу ранкову краплину роси, В чисті джерела, незаймане поле,
В радісний, трепетний спів солов'я...
В те, що у серці відлунює болем,
Що називається рідна земля!
| 
у Вас 
0
