Добре знайома з дитинства стежина, Сонячні ранки й небесна блакить - Все це до болю свята Батьківщина, Що завжди вабить, хвилює, п'янить. Жайвір над степом, мов чайка над морем, Лине крилом у стрімку далечінь. Як же я хочу, щоб рідним просторам Не заважала загарбницька тінь! Щоб на шляхах світової будови Не виростали загради питань, Щоб українська нескорена мова Більше не знала чужих зазіхань. Вірю в майбутнє твоє, Україно! В зелень гаїв і дрімучі ліси, В пісню матусину ніжну, чарівну, В першу ранкову краплину роси, В чисті джерела, незаймане поле, В радісний, трепетний спів солов'я... В те, що у серці відлунює болем, Що називається рідна земля!
|