Волошкові згадки

Стежину протоптали волошкову,

я з пам'яті її іще не стер.

Стару вербу і річку як підкову,

що з вигибом підходить до озер.

П'яніли в поцілунках передчасно,

смакуючи збирали весь нектар.

Волошки у ту пору цвіли рясно,

і молодість.... Фіксує календар.

А у дощі блукали серед грому,

віддавшись силі літніх блискавиць,

а то ховались під вербову крону,

слухали шум небесних колісниць.

Промокла сукня і дівоче тіло.....

я зігрівав її своїм теплом,

так обережно зовсім ще невміло,

з бажанням від незгод прикрить крилом

Волошки відцвіли уже з роками,

так жаль , що вже повернення нема.

Не наші й не для нас цвітуть полями,

а нам лиш згадка добра , голосна......