Чи то від тебе я тікаю, чи від себе
У темну ніч, завіяну снігами.
Читаю зорі на нічному небі.
Важкими по снігу бреду ногами.
Не своїм поглядом дивлюсь за виднокрай
Й нічого там крім тебе вже не бачу.
Вуста шепочуть: "Ти тікай, тікай,
Біжи, ти ще зустрінеш свою вдачу".
"Куди ж тікати - ,молиться душа, -
Куди ж тікати, о спаси Всевишній."
Тихенько сяду й напишу вірша.
І горе виллю все своє у вірші.
"Вернись, - благало серденько, - вернись.
Не кидай душу ти на поругання".
А розум говорив: " Ти встань і йди.
Ще буде у житті твоїм кохання".
І встала і пішла сама в світи,
Шукаючи від тебе порятунку.
Лиш серденько молилося знайти
Душі моїй знеболеній притулку.
Ти схаменись,прошу, й мене отям.
Спини, бо забреду в думках далеко.
Піду на зустріч буйним я вітрам
Й віддамся їм, ніби тобі я легко.
І не вернути вже тоді ту мить,
Коли закохано дивилися на зорі.
Я заклинаю всесвітом, спини,
Така любов буває раз в ніколи.
Своі вірші ти пишеш зболено, душею В них сум і жаль, кохання і життя, Мольба Всевишньому... і до Гіменея І роздуми на майбуття......
Вони не можуть лишити байдужим.....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
