А мені сниться, що в Одесу Спішу і своє слово несу. Стою на сходах і виспівую пісні... Хтось мене чує, хтось не чує... Здається, там я, а я тут є. Не бачу моря і сумно стає мені...
У вікно гляну, а там ранок З приязним вітром іде в танок. А Чорне Море залишилося у сні, В якому на Одеські сходи Сідає втомлена молодість, Яка давно відрахувала свої дні... 11.06.2017р.
Не знаю віку ні години. Років своїх не відрічусь. Сном і думками у КРАЙ лину, бо тягне мене там чомусь... Дякую Вам за слово, Пані Катерино. Будьмо! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Хочу в Одесу, в Україну. Під небо на своїй землі. Чи тому, що там люди гинуть не можна хотіти мені? Пане Вікторе, весь світ хворий. Недуга є також в Польщі. Поляк Польщу де б не був творить. А УКРАЇНЕЦЬ, чомусь - НІ... Я знаю Гданськ. Я знаю Гдиню. Знаю Варшаву і Сянік. Я УКРАЇНЕЦЬ. Україні служити хочу весь свій вік... З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
