Україна весни ждала. Та прийшла. Була. Зів’яла, Бо побачила що скрито В Україну спішить літо. Лиш вона не сумувала, Бо з малку й на літо ждала. Але, що ж в нашому краю Літо вічно не триває, Бо все, що весна засіє Літо притулить, огріє. А потім за тин відходить, Бо йде осінь й несе плоди. Несе хвилі вітром гнані. Дощ осінній, калабані... Україна все міркує, Те, що бачить і що чує. Десь на струнах дерев’яних Присне лихо і зів’яне. Осінь мудра. Добре знає, Що десь зима поспішає. Сріблом ліс і сади вкриє І баладою завиє Про завірюхи снігові... Тихі пісні колискові... Про діточок на санчатах... Про тепло в своїх кімнатах... Про сніг який вкриє бруди. Лиш той бруд був є і буде, Аж весна знов завітає Й надій дихне в ріднім краю. На все це нам ждати треба І вимолювати в Неба Добра для сестер родини І для Неньки України. 23.09.2010р.
Мені здається, що я тим шляхом іду... А яку оцінку в свому царстві дасть? Це ЙОГО рішення. Нам тільки з Богом! З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Добра для сестер родини 
