Пт, 22.11.2024, 02:38
Меню сайту
Категорії каталогу
Шляхтич Василь [969]
Харітонов Роберт [9]
Матіас Герман [1]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Польщі категорії та розділи української поезії, українська проза Шляхтич Василь
 

Не забуваймо хто ми

Тато. Мої тато. Коли думаю про своє минуле, весь час налітають мене думки – слова висказані моїм татом з великою терпеливістю, з гідним пошани наголосом. Бувало, що наголос був накладений на цілі речення, не тільки слова. Це виглядало так. Коли тато хотіли підкреслити, що те, що вони у той момент говорять є дуже важне, їх голос набирав сили і звучав для всіх, яки його слухали гучністю того, що вони тоді переживали. Говорили вони не лиш про своє життя. Говорили про життя села, в якому родились вони, їх діди і я , а також про життя та історію нашого великого народу. Хоч вони закінчили тільки початкову школу, про своє, про наше, могли говорити цілими днями, а ті, що їх слухали захоплювалися їх мудрістю, вмінням їхнього оповідання.
Слова мого тата тепер, коли їх нема, коли їхнє тіло лежить у могилі біля тіла моєї мами і бабці на чужій піщаній землі, набирають іншого змісту. Часто роздумую над нещасним, а все таки повним віри і надії їхнім життям. Щойно нині стаю спроможним зрозуміти де яки їх рішення. Мої відносини до них стають ще більш позитивними тепер, коли їх вже нема.
Коли у 1958 році померли мої бабця, мама мого тата – Марселя Шляхтич, тато замовили і поставили на могилі пам’ятник . Хто не знає, скаже, що це нормальне, бо він такий, як всі інші на околишніх гробах. На всіх написи польськими буквами (бо тоді тут на чужині в тамті часи важко було відважитися на написи на пам’ятній дошці кирилицею), на всіх до хреста , який очолює пам’ятник є прибитий розп’ятий Ісус. Але тільки на пам’ятній дошці моєї бабці є написане ur. w Uluczu, тобто народжена в Улючі.
Улюч. Село моїх дідів і прадідів. Село моїх батьків. Моє село. Наше село. Село, в якому стоїть по нинішній день найстарша деревна церква на нинішніх землях Польщі, а які є етнічними руськими , тобто українськими .Вона побудована у 1510 році. Через рік наші люди будуть відзначати 500 роковини її побудови.
В тому ж Улючі народився Михайло Вербицький – автор мелодії до нашого народного гімну „Ще не вмерла Україна...” Хоч правду кажучи, коли я народився Улюча вже не було. Про все це знаю від батьків, яки говорили про своє , а з часом і моє минуле, а також з прочитаних книжок на цю тему. Весною 1946 року, на наше свято Вознесіння Господнє прийшли поляки і спалили НАШ УЛЮЧ. Ні, не в один день. Приходили тричі поки майже дощату його не сплили. Село, в якому було, як то батьки говорили, біля 400 номерів (тобто родин) перестало існувати. Село, в якому мирно жили до 1946 року українці, поляки і євреї. Перестали існувати млини і тартаки, А було їх по кілька. Залишилось тільки кілька хат в яких залишились де яки мішані українсько-польські, або польські родини і дві церкви. Нову церкву у 50 роках поляки розібрали, тобто знищили. Як розповідали батьки, у тамтой час тільки вітер танцював на попелищі села і розносив, мов поштар листи, попіл і дим зі спалених хат. Боже, скільки то разів, коли говорили про своє горе, я бачив, як їхніми лицями плили сльози. Бувало, що дитячими руками я витирав їх, а з часом плакав разом з ними. Коли я доростав, став з більшою любов’ю і зацікавленням прислухуватися всьому, про що говорили. З кожним днем був спроможний краще їх розуміти і вписувати в пам’ять все те, що вчув. Нині, не тільки своєю, а і їхньою думкою і любов’ю, вертаю до свого Улюча, з якого мене з батьками та односельчанами у час ганебної “Акції Вісла” насильно в жорстокий спосіб викинуто на західні землі Польщі біля міста Зелена Гора (Zielona Góra), щоб сполячити. НЕ СПОЛЯЧИЛИ! Наша любов до свого рідного була сильніша від їхніх задумів. Не були в силі вирвати з мого тіла душі, яка залишилася при своїй східній вірі. Ми є! В нас є сини і внуки! І тільки від нас буде залежати, чи ми БУДЕМО! Я впевнений, що так. Якщо завіримо своїм батькам, якщо з молитвою підемо до Всемогучого Бога у свої церкви, - МИ БУДЕМО! Нині маємо Вільну Україну, яка знає , що МИ Є! Вона є запорукою нашого буття. З Богом добрі люди! БУБЬМО!!!

Додав: Szlachtycz (01.12.2018) | Автор: © Василь Шляхтич
 
Розміщено на сторінці: Шляхтич Василь

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1149 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
0
1 Asedo1949 • 22:42, 01.12.2018 [Лінк на твір]
Слава  Богу,  що  в  нас  є  такі  українці, як  Ви,п. Василю,  і  не  тільки  в  Польщі,  а  по  всьому  білому  світу  за  ті  страдальні  роки,  які  розкидали  і  по  більшості  несправедливо,  бідний  нарід,  але  нарешті  прийшла  та  година,  яка  принесла  і  для  нас  добру  звістку. Нарешті  Україна  звільнилася  від  всяких  васалів  і  заявила  про  своє  вільне  життя,  в  яке  ніяк  не  хоче  повірити  Росія,  але  може  її  остудить  отримання  Томасу   на  свою  українську  церкву,  та  й  світ  вже,  здається,  зрозумів  ту  брехню  в  якій  нині  живе  вся  Росія. Дуже  чуттєво  описані  спогади,  бо  сльози   навернулися  і  в  мене  коли  читала. Дякую  за  те,  що  Ви  є!
avatar
0
2 Szlachtycz • 16:32, 03.12.2018 [Лінк на твір]
Дуже дякую Вам, Пані катерино за таке позитивне віднесення до мойого спогаду. Добре, що Ви, як нало хто розумієте мене і долю моїх односельчан - українців. Будьмо!
З повагою   Василь Шляхтич з Польщі
avatar
0
3 leskiv • 14:04, 06.12.2018 [Лінк на твір]
s-7
avatar
0
4 Szlachtycz • 16:55, 06.12.2018 [Лінк на твір]
Дуже дякую. Будьмо!
З повагою   Василь Шляхтич з Польщі


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz