Аби не вмирати

Я не плачу -  трішки ридаю,

Не сумую за вечірнім столом,

Він поверне до мене  -  знаю

Мовчки цілунком в чоло.

Розгорне обійми гарячі,

Утопить у щирих сльозах,

Розкаже про втрачене Щастя

Застигле у наших вустах.

Цвітом лине запах обійм,

Проникає у душу глибоко

Тільки не стомлюйся – вір

У Силу Величного Бога.

Мовчки, на колінах

В долонях світ тримаю я

Бігло по стежинах

Видніються роки в щоках

І стиха шепчуть – Мамо…

Любов’ю гою Твої рани.

На що така велика Сила,

Яка добром Тебе згубила

Потерла ноги й руки

За чиюсь покуту

Й відпустила помирати?

Я не плачу – трішки ридаю

На околиці стомлена Мати,

З Любові, сердешна, Живе,

Аби не вмирати…

Цвітом лине запах обійм

Проникає у душу глибоко

Тільки не стомлюйся – вір

У Силу Величного Бога.