Пн, 25.11.2024, 19:27
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Рошко В’ячеслав
 

Бабина Олеся

Березень. Надворі весна. Вчора шпаки прилетіли і весело свистять на старій стрісі в баби Орисі. Вже багато років вона зимою сидить у хаті, а весною, коли виходить, то найперше, що робить – стереже свою березу, щоб хтось не пив її кров.
«Вона трохи походить, постереже, а далі втомиться і піде до хати» - думалось мені. – «Я побіжу, зроблю дірку і втечу. Хай за ніч сік у баночку тече».
Перестрибнув паркан і кручу ручною дрилю на березі. Як докрутив до живого, вмить хлинув бурхливим струмочком сік, здалось, що в дереві є серце, бо рідина витікає ривками, наче пульсує з рани кров. Я все зробив, тільки зібрався йти, чую хтось дихає у спину. Мене охопив страх, сотні мурашок пробіглися по тілу.
Обертаюсь – стоїть баба і обтирає сльози зі свого старого посіченого обличчя. «Ой, сину, що ти наробив, навіщо кров пролив?»
«А я, я… кров не проливав. Це сік, бабусю, сік!»
«Забирай своє приладдя і йди звідси, щоб я тебе не бачила!».
Я перестрибнув паркан і став дивитися, що стара робить. Та, нахилилась до берези, щоб стати навколішки, рукою набрала глини і потроху напхала в дірку, а потім перев’язала рану шматочком тканини. Бабуся обняла березу, як живу людину, і в сльозах промовила до неї: «Ой, доню моя, доню, вже котрий рік ти одна біла наречена стоїш. Які в тебе гарні коси. Скоро вони стануть пишними, бо знов їх одягне весна на твоє чергове весілля. Потерпи трошки, рана не глибока, добре, що хоч встигла прийти…»
Прибігши додому я спочатку подумав, що баба зовсім глузд втратила, а потім мені стало соромно, що я поранив її улюблене деревце. Я усе розказав матері і наступного дня вона відрядила мене до бабусі, дала банку молока і шматочок торту, щоб йшов і попросив пробачення.

Підходжу до хати, яка вже дуже стара, як і баба Орися. Облуплене вапно, плями видно далеко, а біля хати росте справжній ліс з тополями, смереками та стрункою березою. Заходжу в дім. Усередині бідно, але дуже чисто: під вікном стояло одне ліжко, стіл та один стілець, на підлозі глина, старенька піч, а в кутку на стіні образ Божої Матері.
«Доброго дня!» - я привітався і голову схилив, бо соромно стало за вчорашнє.
«Сідай, коли прийшов» - захрипіла баба.
Я поклав на стіл молочко та шматок торту, баба посміхнулась, хоч у роті не було жодного зуба.
«Пробачте, що я вчора поранив вашу березу, але мені так хотілося соку пити».
«Більше такого не роби» - промовила сумно бабуся.
«Чому, ви так її захищаєте, що в цьому дереві такого незвичайного?», - поцікавився я.
«Розкажу тобі, яке це дерево і за що його так бережу.
Коли я була молода, в мене була сім’я, коханий чоловік та донька, яка була дуже гарною. В її білі коси завжди весною заплітались хрущі, вона сильно плакала, бо дуже їх боялась. Росла в нас у садку стара береза. Я попросила чоловіка зрізати її. Наступного дня чоловіка і дочку збило авто, дочка померла одразу, а чоловік, коли вийшов з лікарні прийшов додому, щоб тільки речі забрати, пішов жити до медсестри, з якою познайомився у лікарні…
Ту стару березу так ніхто й не порізав на дрова, вона згнила, а на її місці виросла молода. Може це збіг, а може припущення, але я втратила своїх рідних після того, як звеліла зрізати старе дерево, що посадив мій дід.
Я любила молоду березу, наче доню. Коли хтось хоче пити сік, то в мене серце розривається, бо це кров моєї єдиної Олесі. Тепер ти розумієш чому я так люблю це тендітне дерево. Більше в мене нікого немає…».
Мені стало шкода стару, вона дійсно дуже любила це дерево, яке доглядала здавна. Я вже зібрався йти додому, бабуся дає мені в руку декілька шоколадних цукерок.
«Мабуть, пробачила» - подумалось мені. Я вийшов з хати і пішов до берези з кишені витягнув пластилін і заклеїв рану на дереві, а потім перев’язав її широким бинтом.
…Вже рік, як баба Орися померла, і береза потроху всохла, бо з неї беруть сік, жителі, що купили її обійстя; стару хату розламали і будують нову. Порізали бабині тополі та смереки, тільки береза ледве стоїть: кровоточать її рани, волосся обламалось й почорніло недовго вже стоятиме бабина Олеся…

Додав: roshko30 (24.12.2009) | Автор: © В`ячеслав Рошко
 
Розміщено на сторінці: Рошко В’ячеслав

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2308 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): тепло., береза, весна

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
сумно...
але гарно написали, змогла відчути. 5!
avatar
2 roshko30 • 11:36, 26.12.2009 [Лінк на твір]
Щиро дякую за коментар! Дуже радий, що Вам сподобалось!
А інші мої твори Ви читали? Мені дуже цікава Ваша думка.
Успіхів!
avatar
3 shetamara • 15:07, 26.12.2009 [Лінк на твір]
Цікава історія. Правдива.
avatar
4 roshko30 • 20:10, 26.12.2009 [Лінк на твір]
Дуже дякую! Нехай щастить Вам!
avatar
5 Did • 16:59, 27.12.2009 [Лінк на твір]
Проста бувальщина, а серце зачепила своєю щирістю і болем.
Сподобалася ваша робота, В'ячеславе!
avatar
6 roshko30 • 18:28, 27.12.2009 [Лінк на твір]
Щиро Вам вдячний! Приємно, що Вам сподобалось!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz