Березень. Надворі весна. Вчора шпаки прилетіли і весело свистять на старій стрісі в баби Орисі. Вже багато років вона зимою сидить у хаті, а весною, коли виходить, то найперше, що робить – стереже свою березу, щоб хтось не пив її кров. «Вона трохи походить, постереже, а далі втомиться і піде до хати» - думалось мені. – «Я побіжу, зроблю дірку і втечу. Хай за ніч сік у баночку тече». Перестрибнув паркан і кручу ручною дрилю на березі. Як докрутив до живого, вмить хлинув бурхливим струмочком сік, здалось, що в дереві є серце, бо рідина витікає ривками, наче пульсує з рани кров. Я все зробив, тільки зібрався йти, чую хтось дихає у спину. Мене охопив страх, сотні мурашок пробіглися по тілу. Обертаюсь – стоїть баба і обтирає сльози зі свого старого посіченого обличчя. «Ой, сину, що ти наробив, навіщо кров пролив?» «А я, я… кров не проливав. Це сік, бабусю, сік!» «Забирай своє приладдя і йди звідси, щоб я тебе не бачила!». Я перестрибнув паркан і став дивитися, що стара робить. Та, нахилилась до берези, щоб стати навколішки, рукою набрала глини і потроху напхала в дірку, а потім перев’язала рану шматочком тканини. Бабуся обняла березу, як живу людину, і в сльозах промовила до неї: «Ой, доню моя, доню, вже котрий рік ти одна біла наречена стоїш. Які в тебе гарні коси. Скоро вони стануть пишними, бо знов їх одягне весна на твоє чергове весілля. Потерпи трошки, рана не глибока, добре, що хоч встигла прийти…» Прибігши додому я спочатку подумав, що баба зовсім глузд втратила, а потім мені стало соромно, що я поранив її улюблене деревце. Я усе розказав матері і наступного дня вона відрядила мене до бабусі, дала банку молока і шматочок торту, щоб йшов і попросив пробачення. Підходжу до хати, яка вже дуже стара, як і баба Орися. Облуплене вапно, плями видно далеко, а біля хати росте справжній ліс з тополями, смереками та стрункою березою. Заходжу в дім. Усередині бідно, але дуже чисто: під вікном стояло одне ліжко, стіл та один стілець, на підлозі глина, старенька піч, а в кутку на стіні образ Божої Матері. «Доброго дня!» - я привітався і голову схилив, бо соромно стало за вчорашнє. «Сідай, коли прийшов» - захрипіла баба. Я поклав на стіл молочко та шматок торту, баба посміхнулась, хоч у роті не було жодного зуба. «Пробачте, що я вчора поранив вашу березу, але мені так хотілося соку пити». «Більше такого не роби» - промовила сумно бабуся. «Чому, ви так її захищаєте, що в цьому дереві такого незвичайного?», - поцікавився я. «Розкажу тобі, яке це дерево і за що його так бережу. Коли я була молода, в мене була сім’я, коханий чоловік та донька, яка була дуже гарною. В її білі коси завжди весною заплітались хрущі, вона сильно плакала, бо дуже їх боялась. Росла в нас у садку стара береза. Я попросила чоловіка зрізати її. Наступного дня чоловіка і дочку збило авто, дочка померла одразу, а чоловік, коли вийшов з лікарні прийшов додому, щоб тільки речі забрати, пішов жити до медсестри, з якою познайомився у лікарні… Ту стару березу так ніхто й не порізав на дрова, вона згнила, а на її місці виросла молода. Може це збіг, а може припущення, але я втратила своїх рідних після того, як звеліла зрізати старе дерево, що посадив мій дід. Я любила молоду березу, наче доню. Коли хтось хоче пити сік, то в мене серце розривається, бо це кров моєї єдиної Олесі. Тепер ти розумієш чому я так люблю це тендітне дерево. Більше в мене нікого немає…». Мені стало шкода стару, вона дійсно дуже любила це дерево, яке доглядала здавна. Я вже зібрався йти додому, бабуся дає мені в руку декілька шоколадних цукерок. «Мабуть, пробачила» - подумалось мені. Я вийшов з хати і пішов до берези з кишені витягнув пластилін і заклеїв рану на дереві, а потім перев’язав її широким бинтом. …Вже рік, як баба Орися померла, і береза потроху всохла, бо з неї беруть сік, жителі, що купили її обійстя; стару хату розламали і будують нову. Порізали бабині тополі та смереки, тільки береза ледве стоїть: кровоточать її рани, волосся обламалось й почорніло недовго вже стоятиме бабина Олеся…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
