Ніч проковтнула сонце осяйне,
І темні хмари підкорили небо.
Ще мить — і світло у вікні засне,
Мої ж думки знов закричать про Тебе. Палатимуть легені сигарети,
І кава обпікатиме свідомість.
Думки лягатимуть чорнилом… Вето
Вони на сон накладуть, а натомість — Почервонілі очі через втому,
І пересохле горло напоталу
Гнітючій тиші в нескінченній ночі,
Яка мене покине… Далі В новому тілі… Знаю, Ти брехала,
Коли Світанку цілувала очі.
Він заспівав Тобі про сонце, Ти ж змовчала,
Впиваючись промінням непорочним.
| 
у Вас 
0
