Ну хто може сказати красивіше за саму квітку...? Звісно, що її аромат... Несуся ароматом понад землею, і поле сестричок та братиків гомонять унизу. Сміються жовтими ротиками і хвилюються білими, майже прозорими пелюсточками – крильця. Бачите мої крильця? Вони метеликові. Квітка – Метелик. Метелик від квітки До квітки літає, Краплини солодкого Соку шукає. Метелика з квіткою Можна зрівняти, Метелик – це квітка, Що вміє літати.
Квітка смерті? Квітка бузкового(безсмертного) кохання. Ось мене у моєму рідному краї оточує море Любові. Воно хвилюється від мого єдиного дотику. І тоді вранішня роса, що блищить променями Сонечка сповзає ніжними пелюсточками – бавиться, як діти. Краплинки стрибають – пірнають у глибину почуття, аби змогти піднестися до самого Неба помилуватися Зорями. Зоряне море прекрасне! Я люблю перебирати Зірки у руках, мене вони не печуть, а гріють, а надто вже Сонечко. А Місяць ховається від мене у зелених пелюсточках, навмисне, аби я його шукала... Я обожнюю Небо, а Небо – мене... бо росту на Землі... маленькою Квіткою. Самозакохана? Навколо саме Кохання, та ні в якому разі не одиноке. Я квітка – дівчинка, та всередині мене живе юнак. Бо тільки закохавшись у себе він зміг народити мене – Прекрасну Квіточку - Любов... Я його Ехо – Богиня. У кожної людини має бути Ехо всередині у душі. Бо тільки з Богинею можна стати Богом... Тому це не поле нарцисів, а поле Любові. А ви спробуйте піти туди і пірнути... Аби вічно бути сповитим хвилею враження та задоволення... Звичайна квітка а дарує Небесну Веселку. Та коли квітів ціле море, то душу охоплює Радість. Веселка розчиняється у небі, а Радість залишається – хтось приліпив усмішку на вуста...
*** Долина нарцисів, розташована поблизу Хуста, в урочищі Кіреші, в західній частині Солотвинської котловини. З метою збереження природних заростей нарциса вузьколистого — рідкісного ботанічного об'єкта, занесеного до Червоної книги України — ця місцевість включена з 1979 року до складу Карпатського біосферного заповідника. Рельєф Долини нарцисів рівний: зі східної, південної та західної сторін ЇЇ оточують пагорби. Загальна площа заповідного масиву сягає 256,5 га, висота місцевості коливається від 180 до 200 м над рівнем моря. Мало хто знає, що нарцис, який зустрічається в гірських системах Альп, Балканів, Південних і Східних Карпат, на території України зберігся тільки на Закарпатті, головним чином у високогір'ї Свидовецького хребта, Горган, Мармароських Альп. Окремі острівки нарциса ще збереглись у низовині і передгір'ї Закарпаття -- на околиці села Залуж Мукачівського району, селища Буштино Тячівського району. Кілька особин рослини знаходили також біля села Ділове Рахівського району. І, нарешті, про одну справу, що має важливе, таки доленосне, значення для Долини нарцисів. У період "боротьби" за передачу земель колгоспу ім. Леніна наріжним каменем постало питання виділення близько 300 га колгоспних земель для державного заповідника.
Нарцис
Але хто не шанує золотосяйної Афродіти, хто відкидає дари її, хто повстає проти її влади, того нещадно карає богиня кохання. Так покарала вона сина річкового бога Кефіса і німфи Левріони, прекрасного, але холодного, гордого Нарциса. Нікого не любив він, крім самого себе, лише себе вважав гідним любові.
Одного разу, коли він заблудився у густому лісі під час полювання, побачила його німфа Ехо. Німфа не могла сама заговорити з Нарцисом. На ній тяжіла кара богині Гери: мовчати повинна була німфа Ехо, а відповідати на запитання вона могла, лише повторюючи тільки їх останні слова. З захопленням дивилась Ехо на стрункого красеня-юнака, схована від нього лісовою гущавиною. Нарци оглянувся навколо, не знаючи, куди йому йти, і голосно крикнув:
— Ей, хто тут?
— Тут! — почулась голосна відповідь Ехо.
— Іди сюди! — крикнув Нарцис.
— Сюди! — відповіла Ехо.
З подивом оглядається прекрасний Нарцис на всі стороні Нікого немає. Здивований цим, він голосно вигукнув:
— Сюди, швидше до мене!
І радісно відгукнулась Ехо:
— До мене!
Простягаючи руки, поспішає до Нарциса німфа з лісу, але гнівн підштовхнув її прекрасний юнак. Пішов він поспішно від німфи сховався у темному лісі.
Сховалась у лісовій непрохідній гущавині і знехтувана німф; Вона страждає з кохання до Нарциса, нікому не показується тільки сумно відгукується на кожний поклик нещасна Ехо.
А Нарцис лишився, як і раніше, гордим, самозакоханим. Ві підкидав кохання всіх. Багатьох німф зробила нещасними йоі гордість. І якось одна із знехтуваних ним німф вигукнула:
— Покохай же і ти, Нарцисе! І хай не відповідає тобі на твою любов людина, яку ти покохаєш!
Здійснилося побажання німфи. Розгнівалась богиня кохання Афродіта на те, що Нарцис відхиляє її дари, і покарала його. Одного разу весною під час полювання Нарцис підійшов до струмка і захотів напитися холодної води. Ще ні разу не торкалися вод цього струмка ні пастух, ні гірські кози, ні разу не падала в струмок зламана гілка, навіть вітер не заносив у струмок пелюстків пишних квітів. Вода його була чиста і прозора. Як у дзеркалі, відбивалося в ній все навколо: і кущі, що розрослися на березі, і стрункі кипариси, і блакитне небо. Нагнувся Нарцис до струмка, спершись руками на камінь, що виступав з води, і віддзеркалився в струмку весь, в усій своїй красі. Отут-то і спіткала його кара Афродіти. З подивом дивиться він на своє відображення у воді, і сильне кохання опановує його. Повними любові очима дивиться він на своє відображення у воді, він манить його, кличе, простягає до нього руки. Нахиляється Нарцис до дзеркала вод, щоб поцілувати своє відображення, але цілує тільки холодну, прозору воду струмка. Все забув Нарцис; він не йде від струмка; не відриваючись, милується самим собою. Він не їсть, не п'є, не сгагть. Нарешті, повний відчаю, вигукує Нарцис, простягаючи руки до свого відображення:
— Ох, хто страждав так жорстоко! Нас розділяють не гори, не моря, а тільки смужка води, і все ж не можемо ми бути з тобою разом. Вийди ж із струмка!
Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображення у воді. Раптом жахлива думка прийшла йому в голову, і тихо шепоче він своєму відображенню, нахиляючись до самої води:
— О, горе! Я боюсь, чи не покохав я самого себе! Адже ти — я сам! Я люблю самого себе. Я почуваю, що небагато лишилося мені жити. Ледве розцвівши, зів'яну я і зійду в похмуре царство тіней. Смерть не лякає мене; смерть принесе мені кінець мукам кохання.
Залишають сили Нарциса, блідне він і почуває вже наближення смерті, але все ж не може відірватися від свого відображення. Плаче Нарцис. Падають його сльози в прозорі води струмка. По дзеркальній поверхні води пішли круги, і зникло прекрасне відображення. З жахом вигукнув Нарцис:
— О, де ти! Вернись! Залишся! Не покидай мене, адже це жорстоко. О, дай хоч дивитися на тебе!
Але ось знову спокійна вода, знову з'явилося відображення, знову, не відриваючись, дивиться на нього Нарцис. Тане він, мов роса на квітах у промінні гарячого сонця. Бачить і нещасна німфа Ехо, як страждає Нарцис. Вона, як і раніше, любить його; страждання Нарциса болем стискають її серце.
— О, горе! — вигукує Нарцис.
— Горе! — відповідає Ехо.
Нарешті, змучений, слабнучим голосом скрикнув Нарцис, дивлячись на своє відображення:
— Прощай!
І ще тихше, ледве чутно, пролунала відповідь німфи Ехо:
— Прощай!
Схилилась голова Нарциса на зелену прибережну траву, і темрява смерті вкрила його очі. Вмер Нарцис. Плакали в лісі молоді німфи, і плакала Ехо. Приготували німфи юному Нарцисові могилу, але коли прийшли по його тіло, то не знайшли його. На тому місці, де схилилась на траву голова Нарциса, виросла біла запашна квітка — квітка смерті; нарцисом називають її.
Світлано! Ви у прозовій формі написали поезію. Так гарно описано про зорі, квіти, рідний край. У цьому творі є багато пізнавального та повчального. Колись про цю долину нарцисів я бачила доументальний фільм. Дякую.
Вміння бачити в простому велике , це початок , для багатьох видатних людей. Авторка намагається це так сказати , щоб вникнути в саму сутність питання яке вона щоразу по новому відкриває.Написано так , що самому хочеться поїхати в ці місця поблизу Хусту (може авторка запросить...), щоб самому дочитати те що неможливо сказати , бо побачене , завжди прекрасніше від написаного , але яка заохоченість для пізнання рідного краю ! О - ГО- ГО !!!
В красі ми пізнаємо світ , навічно залишити в серці .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
