Собака

               Собака

На гілці із вишні гойдається мряка.

Блукає самотньо кістлявий собака.

Зривається дощ із холодного неба -

Собаці байдуже, тут вижити треба.

Замерзли вже лапи в тягучому бруді,

А голод співає романси приблуді.

І він випускає інстинкт свій звірячий –

Стає динамічний, меткий і обачний.

Запахи їжі весь нюх забивають,

Очі в агонії дико стрибають.

Каплі на морді. Може він плаче?

І проклинає життя це собаче?

За вітриною хтось наминає ковбаси,

Запихає у пельку піджарене м ясо.

Запивши усе це бокальчиком пива

Підкидає собаку ногою невміло…

Собака зігнув у конвульсії лапи,

Починає писком повітря хапати.

І лиш скавуління, немає гарчання.

Погляд у небо – хвилина прощання.

Вітер на трупі шерсть розвіває,

А привид собачий їжу шукає…