Собака
Собака
На гілці із вишні гойдається мряка.
Блукає самотньо кістлявий собака.
Зривається дощ із холодного неба -
Собаці байдуже, тут вижити треба.
Замерзли вже лапи в тягучому бруді,
А голод співає романси приблуді.
І він випускає інстинкт свій звірячий –
Стає динамічний, меткий і обачний.
Запахи їжі весь нюх забивають,
Очі в агонії дико стрибають.
Каплі на морді. Може він плаче?
І проклинає життя це собаче?
За вітриною хтось наминає ковбаси,
З апихає у пельку піджарене м ясо.
Запивши усе це бокальчиком пива
Підкидає собаку ногою невміло…
Собака зігнув у конвульсії лапи,
Починає писком повітря хапати.
І лиш скавуління, немає гарчання.
Погляд у небо – хвилина прощання.
Вітер на трупі шерсть розвіває,
А привид собачий їжу шукає…
Додав: natalia (12.03.2010)
| Автор: © Наталія Твердун
Розміщено на сторінці : Твердун Наталія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2157 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя