Жив поет, як і належить – бідно. Вмер собі, то й що? – Так має бути. Помирають не лише поети, Помирають і звичайні люди.
А що був поетом – що із того? Кожен у житті не лиш людина. Хтось копає ями для померлих, Хтось краде і зваблює блондинок.
А писати вірші? – дивні люди! Краще б заробляли на вокзалі, Чи в порту, чи просто двірниками Щоб на хліб і традиційне сало
Не чекати подарунків влади. Бо згори якщо дають, то душу Вимагають не лиш від поета. Знаю я і вам сказати мушу:
Жив поет, а чи живе, чи, може, Геніальні написав трактати – Нині хто, скажіть, читати буде? Нині треба жити-помирати.
Бідно, чи багато? – що із того? З вірою, без віри? Може бути… Але як ховаємо поетів То такі ми нелюди. Чи люди?
|