Біжать слова, злітають рими, Мов на папір спішать лягти. Вони з’являються незримо І наче просять ” відпусти...”. Та я лиш деякі впускаю На волю з них в далеку путь, Бо кращі з кращих залишаю, Вони – моя неначе суть. Окремі з них давно спочили В мені безмовно на віки, І тягарем важким безсило Лягли на серця сторінки. Лиш час від часу проривають Вони саван моїх думок, І, наче з квіту, виплітають Новий, віршований вінок...
Дякую за щирі і теплі відгуки. Приємно. Ви всі, мої гості, надихаєте творити ще. Всього найкращого вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
А також за незмінну увагу до моєї творчості.
