Біжать слова, злітають рими, Мов на папір спішать лягти. Вони з’являються незримо І наче просять ” відпусти...”. Та я лиш деякі впускаю На волю з них в далеку путь, Бо кращі з кращих залишаю, Вони – моя неначе суть. Окремі з них давно спочили В мені безмовно на віки, І тягарем важким безсило Лягли на серця сторінки. Лиш час від часу проривають Вони саван моїх думок, І, наче з квіту, виплітають Новий, віршований вінок...
Дякую за щирі і теплі відгуки. Приємно. Ви всі, мої гості, надихаєте творити ще. Всього найкращого вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
А також за незмінну увагу до моєї творчості.
