Хтось напише листи -
їх читатимуть, плачучи нишком.
Хтось блукає у снах
чи живе просто так, навмання.
Хтось байдуже гортає любов,
як вже читану книжку,
а, напевно, є хтось,
що співає про неї в піснях.
Окрім щедрих людей,
що запалюють щастя, мов свічі,
не забравши собі
ані крихти від цього тепла,
є багато і тих,
що, напевно, не раз і не двічі
свою совість топив
у безодні підступного зла.
В цьому вирі життя,
в лабіринтах премудрої долі,
заблукали удвох.
Задзеркаллям приховано суть.
Їм, нарешті, любов
прошепоче жадані паролі
і святі почуття
цвітом ніжним весни проростуть...
В лабіринтах життя є у кожного свій Терням мощений шлях, що веде нас до мрій. Є у кожного з нас пристань долі своя І як прийде той час – там знайдем власне Я. Дуже часто ми тут живемо, мов чужі, Все життя між Добром й поміж Злом на межі. Але вічний протест проти зла та пітьми – Найцінніший нам хрест, що отримуєм ми.
Нехай щезне тягар, що на серці лежить, Бо найбільший наш дар – вміння серця любить!
Так коротко написано і так багато сказано. Дійсно, "блукаємо у лабіринті життя"... Ганрий вірш, мелодійний, написаний вміло, рими вишукані і доречні. Вітаю!
Дуже дякую всім. За тепло, приділений час та увагу до моєї творчості. Щасти!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
