Сльзи вітру стирали жар...
Сльзи вітру стирали жар, Ми за руки узявшись лежали, Поспускали із ланців примар, Ми ж покірно на них вже чекали. Ти торкався моїх сновидінь, Я стирала твій попіл з лиця, Насолода від злетів й падінь Наближала чимдуж до кінця. Шепотів: "Моя мила, іди, ти зумієш іще раз родитись, Втрати сильні й болючі сліди Зможуть з плином дощів швидко змитись" Я від шелесту губ тих тремтіла Й поцілунком гасила страждання. Чи ж без тебе б я дихать зуміла? Смерть з тобою-найбільше бажання. ...Заколисував ніжно туман, Ми ковтали краплини останні, Нас повільно вкривала зима, Огортаючи млою згасання...
Другие материалы по теме
Додав: grunge-girl (14.03.2008)
| Автор: © Ковалева Юлія
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , 2008
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3226
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.
у Вас 
0
