Уздовж кордонів
золотих країн,
блискучих царств,
небачених імперій
байдуже йду –
шукаючи лиш двері
в один-єдиний твій
прекрасний дім.
Знайшовши шлях
до тебе на поріг,
я, втім, межу незриму
не порушу.
Твою нічим
не потурбую душу.
Вважай мене
примарою. Як сніг,
торкнусь легенько
теплих вуст твоїх,
розтану, розтечусь
тобі під ноги
струмком весни,
розмию всі дороги,
щоб загубити
знайдений вже шлях
до тебе,
так намріяної в снах,
у лабіринтах меж,
кордонів, стін,
у колі перевтілень,
видозмін...
Вірш наче ллється потоком ніжності та емоцій. Вітаю!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
