Біжиш, слід заплутуєш, в тінях зникаєш, Від мене, від мене, від мене втікаєш. Та виходу звідси не знайдеш ніколи – Це мій лабіринт, моє замкнуте коло. Куди не повернеш – розверзнеться пастка, В глибини затягне оманлива маска, Якій ти повіриш, бо вибратись хочеш, Та маска ховає мої темні очі... Ті очі чарують, бентежать і мучать, Тебе полоняють в лабети палючі. І як не біжиш, а одне лиш чекає – З моєї душі шляху не відшукаєш... Приречена привидом вічно блукати – Тяжіння до мене тобі не здолати!
|