| Біжиш, слід заплутуєш, в тінях зникаєш, Від мене, від мене, від мене втікаєш.
 Та виходу звідси не знайдеш ніколи –
 Це мій лабіринт, моє замкнуте коло.
  Куди не повернеш – розверзнеться пастка, В глибини затягне оманлива маска,
 Якій ти повіриш, бо вибратись хочеш,
 Та маска ховає мої темні очі...
  Ті очі чарують, бентежать і мучать, Тебе полоняють в лабети палючі.
 І як не біжиш, а одне лиш чекає –
 З моєї душі шляху не відшукаєш...
  Приречена привидом вічно блукати – Тяжіння до мене тобі не здолати!
 |