У жовтім капризна
пані,
Мене не
відпустить, ні,
До юності днів,
що п’яні
Від вражень і
метушні.
Ox, осене, хмура,
сива
Ні мудрості, ні
тепла,
В пастельних
тонах застигла
І холодом вієш,
зла.
Вдихаю дими
сезону
І тихо прошу:
«Пусти»,
Бо чашу бажання
повну
Несу, хоч горять
мости.
Під ноги шляхи
тернисті,
У очі їдучий дим,
Іду по осіннім
листі.
Не буду я
молодим...
08.08.11р.
|