Моя бабця була із сім"ї, де народилося 13 дітей- вижило 9.Вона була 7. Казала, що їли "лепьошкі із стружки"...так виснажила чорнота наш люд...Чому сьогодні діти отих замордованих не розуміють звідки йшло зло? Прикро так>. Виходить так, що пройшов штучний вібір: найсильніші духом і незламні- вимерли.Мусимо наші гени дорощувати до рівня незламности.
Так, п. Іване.Я, коли була малою, не розуміла чому бабця всі крихітки визбирyє до одної- не давала пропасти найменшому сухарику.А тепер, коли її вже немає, я притуляюся пам"яттю до її старанних рук, що так берегли і чужу працю, і Боже дарування.
5. тонко підмітили Ви -- "Нас боялись, вбивали, палили,- а за те, що були- не юрба!" -- і зараз нищать саме за те -- люди ми, проз усе і всупереч всім намаганням, Божі люди... сильний і щирий вірш Ваш.
Якби, Роксо, тут не було вашого імені, я все рівно упізнав би ваш вірш по манері віршування. Дзвінко, розгонисто, динамічно, ніби заклик до бою! Суб*єктивні враження дуже позитивні (крім декількох моментів): нас рвано - не дуже благозвучно. Були не юрба - згідно правил - були не юрбою. Але ці зауваження, звичайно, не є істиною в останній інстанції. Щастя вам і творчості!
Дякую, на доброму слові, Валерію.До речі, щодо зауважень, -то слушно; але я знаю як виправити ту помилку: просто (юрбу) треба взяти в лапки.Щиро вдячна за Ваше дружнє і гостро-критичне слово!
Падіння, злети, мужність, вигорання - це гра зі смертю, наче в доміно... У вічнім до мети недосяганні ми каменем зриваємось на дно, В якім не має дна людське терпіння, в якім не має меж людське добро. Свій тест здає на людяність людина у Того, хто страхи свої зборов!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
