Не бачились, певно, що більше, ніж вічність, зустрілись - обидва горбаті. У тебе за спиною хнюпиться жінка, на плечах - нащадки кирпаті. Із-заду нещадно всякчас попихає обовязок честі й домівки, по вуха згноїли складні настанови, підсвистують цінні вказівки. Зійшлися долонями в щирім вітанні, зревіли горби сумовито. бо я. зарікався. у заздрості. жити. а ти. зарікався. жити.
На пoчатку,булo дужe гарнo,всe oбразнo i зрoзумiлo..A пoтiм кiнeць я так i нe зрoзумiв...бо я. зарікався. у заздрості. жити. а ти. зарікався. жити. щo ви мали на увазi?
Вивчай життя , живи й радій , але не заздри ти нікому в світі .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-