ЯКА У ВАС КОЛЯДА?

ЯКА У ВАС КОЛЯДА?

Іван Петришин, Чикаґo

ІСТОРІЯ РИТУАЛІВ, ОБРЯДІВ ТА СВЯТКУВАНь

Назва "дзяди" (по-українськи "діди") - це (за поясненням польської веб-сторінки "словянскібестіаріуш.пл") один з дуже старих обрядів слов`ян і балтів, що має й інші назви як "задушини", "радечниця", "поминки". Таке свято нині святкують "родзімов`єрци" Польщі (як українські "рідновіри") і полягає воно в складанні пошани предкам.

Так, багато з обрядів Коляди теж пов`язані з вшановуванням предків: пісні страви, кутя, червоні страви, що позначали б кров чи кровне споріднення, залишання їжі на столі, разом із ложками, стелення соломи, сіна, закликання, ставлення свічок.

Перша згадка про Різдвяні свята відома із 356 року, коли дату Богонародження перенесли з 6 січня на 25 грудня на противагу одночасного свята бога Сонця. ( )

Християни почитають Ісуса Христа. Рідно-віри- ні. Тільки - предків. Навіть в "Іліаді" Гомера, де дано опис Тризни, герой проводить ритуал, але звержтається до давньо-грецьких богів. Як це роблять рідновіри, можна здогадуватися. Але- пошана усім реліґіям та віруцдванням! Вони пробують шукати Бога: хто- Ісуса, хто- Єгову, хто- Алаха, хто- Вішну, хто- Будду, хто- Конфуція, ідучи своєю дорогою "Дао/Тао" до свого (В)ирію (слов`яни), Едена (іудеї), Джаннахy (мусульмани), Валхалли (нормани), Амітабхи (будисти), Вайкунди (індуїзм), Тір-На-Ноґи (ірландці), Елізію (давні греки/римляни), Небес (християни) ...

Кінець року- згадування старого, тих, хто відійшов, тих хто народився і одружився, - поразок і перемог- коловорот Колодару-календаря.

У РИМІ КЕСАРІВ, ВСІ СЛАВИЛИ САТУРНА

Традиція озеленення домівок- прадавня. Певне, давні слов`яни це робили навесні. Стародавні римляни оздоблювали свої домівки вічно-зеленими рослинами: омелою, плющем, лавром при підготовці до святкування кінцево-річних свят, 17-24 грудня, Сатурналій, що були приурочені богові врожаю Сатурну. Проводились процесії із світлом, обмінювались дарунками. Тема врожаю та довголіття звучить і у переходженні слов`янських святкувань.

БАЛТИ ТА СЛОВ`ЯНИ

Балтійські мови дуже близькі до слов`янських. Чи - не найближчі.

У Латвії, вiдомі "каладас"- українські "коляди", яких ще називають "кекатас" та "буделі", що за своїм настроєм близькі до Геловіну.

А, як там з чаклуванням та передбаченнями долі? О, вони, як і українці, на те- мастаки.

Хочете знати, хто ваш суджений? Станьте спиною до печі, нахиліться і гляньте на піч через ноги- ви його побачите.

Хочете знати, чи вродить у новім році? Чим більше зірок налічите на небі у день Сонцестояння, тим кращим буде у вас урожай.

Виявляється, що перша ялинка була поставлена не в Німеччині, а у Латвії!а

Дарунки розносить "Земассветку вецітіс" (Дід зимових свят (Різдва).

"Веселого Різдва" по-латиськи- "Прієціґус З`ємассветкус!".

Особливою стравою є квасоля із свинним соусом, маенькі пиріжки, капуста з ковбасою, булочки з ковбасою і медівники.

( )

БІЛОРУСИ У ЧАС ДИВ.

Як твердить Хрисціна Хілько, білоруси вважають зимовий період часом див, "цудав".

Білоруський фольклор такий же багатий, як і український. Народ маленький, а творчість його- велика.

22 грудня- найдовша ніч. Це - свято Ганкі (Ганни): "на Ганки, запрягай санки"- починається саночний період для дітвори. Вважалося, що у цей день "зима розвертається на літо". Ну, і прикмет- багато: "по зимі- й літо", "сніг- до дощу, заметіль- до великого дощу, мороз- на сонце. Закликали у той день літо: усю худобу повертали до виходу- розвертали на літо. За повірям, вагітним не радили виходити з хати, бо думалось, що у найкоротший день погані сили мають найбільшу силу. Бджолярі промовляли у той день над своїми вуликами замовляння: це - свято бортнярів.

Напрочуд чудово поетичною є білоруська народна творчість: "прийшли Колядки- добрії свята". Переплітаються тут, як і в усіх інших народів, язичеські і християнські звичаї.

6 січня був строгий піст. 7-го- перший колядний день, ішли у гості, вітали один одного зі святами, дарували подарунки. Увечері- колядування. Ходили по хатах зі співами, танцями, театральними виставами. Попереду була колядна зірка, за нею- коза, медвідь, кобила, журавель. [В українців, в коляді є посохи та хрести]. За колядування, колядників пригощали салом, ковбасами, булками і іншими смачними речами. Зачиняти двері перед колядниками не можна, бо це могло накликати біду на хату.

Масляниця- "прощання" із зимою. Це свято мало прискорити прихід весни. Кожен із семи днів "Масляного тижня" мав свою відмінність. У понеділок, "зустріч" у гості один до одного йшли свати. Робили опудала. Велику "пані" із соломи одягали у старі лахи і вожзили її на санях по усьому селі. У вівторок - "заграва" - огляд нареечених. Середу називали "Ласункою" називали середу. У цей день зять заглядав на млинці до тещі. У четвер- "розгул"- танці, вогнища, гуляння. У цей день каталися на конях "по сонечку", по годинниковій стрілці навколо вісі, аби допомогти "сонцю" зиму прогнати. Наввипередки, по містах і селах летіли запряжені коні. Дзвеніли дзвіночки, заливалися гармоніки.

У п`ятницю, теща йшла на млинці до зятя. Це був "тещин" вечір. До гості готувалися старанно, щоб не образити тещу, бо це могло постати ненавистю між зятем та тещею.

Субота була "ловчині вечорниці"- молоді невістки запрошували у гості рідних чоловіка. У "дарувальну неділю", просили один в одного пробачення, на що мала бути відповідь: "Бог прощає, і я прощаю".

Головною їжею у свята були млинці із сметаною чи медом. Млинці нагадували сонце, тому гадалося, що їх споживання прискорює весну.

Ніхто у ті дні не сидів у хаті: діти і молоді проводили час на гірках, водили спільні танці, які називали "караґоди", навколо символу - кола з різнобарвними стрічками; старші ходили у гості один до одного, віншували молодь, яка побралася у цьому році.

Були у цей час і театральні вистави, на зразок українського "Вертепу" ("прецепіо" - латинською мовою). Звався білоруський "театр" `батлєйкою`. Представляли таємничу сцену народження Христа. Театр цього типу потрапив у Білорусь з Польщі. Батлейка представляла три рівні світосприйняття предків: наверху- рай, внизу- пекло, посередині- земля. Будиночок-скриня була з простенькими ляльками. Можна було подорожувати, показуючи вистави про Бога, Диявола, царя Ірода, ангелів, чортів і простих селян. "Батлеєчникв" відкриав скруню, запалював свічку ... і глядачі потрапляли у казковий світ.

( )

ЯКІ КОЛЯДИ В ПОЛьЩІ?

Як твердять польські джерела, в Сьльонску, також ставлять дідуха, якого прикрашали сушеними фруктами і тримали аж до весни. Саме з насіння того "дідуха", мали розпочинати весінню сівбу. У південній Польщі, оздоблювали галузку ялини, смереки чи сосни, і вішали під стелею (певне, звичай "ялинки" був спільним в північно-європейському ареалі). Як і в Україні, під обрус клали сіно чи солому. Десь з 18-ого сторіччя, поляки перейняли у німців звичай прикрашання "хоїнки" (ялинки), - українське слово зпівзвучне з "юл"- певне, якийсь зимовлий ритуал на честь якогось божества лісу чи зими. Про слово "коляда", польські джерела твердять, що це була [до Християнства] "радісна вітальна пісня, що співалась під час відвідин знайомих господарів на ніч зимового сонцестояння. ( ).

СЛОВАКІЯ, КРАЙ СЛОВ`ЯН

Для словацького Різдва (В’я`ноце, поpів.: німецьке "Вайнахтен") є й друга назва- "Щедрий День", а вечір, як і українською- "Щедрий Вечір", що усіма українцями розуміється. Вітання "Щасливого Різдва" звучить у словаків "Веселе В`яноце!"

Переважно, їдять рибу. Ялинку тримають до 6 січня, свята Трьох Царів, Епіфанії, по-нашому- Водохреща. У цей день нарешті дітям дозволяють їсти усі ласощі, що є на ялинці. Дарунки приносить Дитятко Ісусик! Коли дарунки поклали під ялинку, лунає дзвоник, і діти забігають у залу, де стоїть ялинка.

Що словаки споживають на Різдво? Окрім риби (карпа), - картопляний салат (майонез, соління та морква), зупу з капусти (як українці)- "капустніцу" із ковбасою, м`ясом, сушеними грибами і сметаною. Можуть бути і сушені сливи, або навіть - яблука. Подекуди капусняк замінюють грибною зупою, яка, насправді, є "молочною губовою полєвкою" (слово "губи" /гриби/ відоме на Західній Україні).

"Макове опеканце" (макові пироги) чи "бобавке" - улюблений десерт. Ну, хто в Україні не любить макових завиванців/рулетів? [вочевидь, були вони і до Християнства: географічно, було не дуже багато вибору у східних і західних слов`ян].

Є десь коло 10 різних клондитерських виробів на Різдво у Словаччині.

Під обрус кладуть гроші або карпові кісточки для примноження багатства у родині.

Їдять часник: усі члени сім`ї мають з`їсти по зубчику часника. Для добра та достатку вживають мед: у вафлях, наприклад. Медом господар робить на чолі кожного челядника хрест як знак примирення та послуху, певне.

Яблука розрізають горизонтально: якщо зернятка творять зірку, то сім`я буде щаслива і здорова впродовж усього року. Якщо- хрест, то будуть проблеми, хвороби чи, навіть, смерть.

Горіхи треба розкидати по усіх кутах хати. Вони приносять достаток. Ну, і їсти їх, звісно, треба.

Додаткова тарілка готується як знак милосердя та дружби для неочікуваного гостя, а також- для померлих родини.

Деякі традиції загубилися у віках: не можна було у дім входити невідомій жінці, бо це принесло б нещастя (певне, боязнь "відьм"?), не можна було позичати; треба було дотримуватись доброї поведінки: як вестимешся на свято, то так- і цілий рік; хто пчихне уранці на Різдво, житиме довго; розбити що-будь на Різдво- до лиха; не можна вивішувати для сушіння одях, бо той, чий одяг вивісять, помре; випікати можна було тільки до сходу сонця, а, коли тісто замішене, жінки руками, що робили тісто, торкалися фруктових дерев, щоб рясно родили; із тіста ліпили фігурки різних тварин, щоб плодилися; хати підмітати не можна, бо ненароком можна вимести із хати душі померлих; для єдності родини, навколо ніжок стола обв`язували ланцюг.

По Різдві, відвідують родину та сусідів і обмінюються подарунками. 25 і 26 грудня, відпочивають у сім`ї [ у них два дні свят, тут - один, це- вам не інша реліґія, а християнська].

( )

ПОЛОНІЯ ЧИ КРАЙ ПОЛЯН

Польська народна традиція вірить, що напередодні Нового року (над Віґілієн) творяться дива (цуда) : на хвилю, квіти вікривають під снігом пелюстки, також цвіте чародійний цвіт папороті, що вдруге цвіте на Св. Івана, на літнє рівностояння. Вода у криницях і струмках стає лікувальною, і може замедоточити, або перетворитися в рідке золото чи срібло.

Оживає каміння, яке радісно дрижить й підскакує, земля виказує скарби, сховані глибоко у її надрах. На Різдво, тварини клякають перед жолубами з поваги і тільки у цей час мовлять людськими голосами, вони можуть розмовляти про людей і пророкувати їм майбутнє. Напередодні Нового року, тварини могли надіятися на краще ставлення до них зі сторони людей, ніж зазвичай: їм подавали кращу пашу, навіть- шматочки хліба чи решток з вечері, щоб з усім світом і усіма людьми, тварини могли радіти з Різдва, як з надзвичайно важливого свята.

Вірування вчать, що душі предків можуть невидимо перебувати в їхніх давніх мешканнях. Для цього, здували з крісла чи зі столу, щоб душечки могли посунутися. Не можна було шити, використання коловороту, січкарні, чи хлюпання рештками: "утікайте, усі душі, бо я воду виллять мушу". Усе робилося для того, щоб не скривдити чи не образити душі. Не можна було скручувати мотузки, складати нитки, трясти горшечком із їжею, яка готжвалася. На Підліссі, було повір`я, що якщо робити щось подібне, то могли народитися каліки, "покручені" телята, вівці та жеребці. Обов`язково було незачинення дверей до сіней, щоб душі могли без перешкод увійти до оселі. Майже усюди, запрошували до столу тварин, бо вірили, що душі можуть прибути у постатях тварин: птахів, вовків, ведмедів...

Люди вірили, що щодо духів, треба бути обережним.

Певне, такі вірування були відомі і до Християнства. Слов`яни відзначаються особливою пошаною до переживань, емоцій, сердечності, поваги до лудських істот та предків.

Духи вселяли пошану і страх, тому, по вечері, їх просили, щоб вони повернулися до їхнього незнаного світу.

ПОЛьЩА: ЗВИЧАЇ "СВЯТОЇ ВЕЧЕРІ" .

Врочиста вечеря є основною подією польських різдвяно-новорічних свят. Це й - не дивно, бо давня європейська традиція спільної вечері є сопричастям усієї родини на спогад про пращурів та предків.

Називали таку учту "вілією", "віґілією" (від латинського "дивитися, бути на чатах", "чування", "безсоння"), "постнікем" чи "посьнікьєм", або ж- "Божим обідом", що в українській традиції є "Святою вечерею".

У східній Польщі, називають її "кутя", бо головною стравою є "кутя", як і в українських родинах. Звичай зазначає, що до столу сідають при першій зірці, яка символізує Вефлеємську Зірку.

Однак, справжня вечеря починається із поділу "остії" (облатка) між членами родини. Остія має бути ніжною, білою і тонкою. Її колись називали у Польщі "мґьєвка" ("легкий туман"). Готують її з пшоняної муки та води. Цей ритуал нагадує давньо-християнський ритуал, коли зберігали тонкі шматки хлібин для Служб Божих (мши, що по-англійськи - "мес", а по-італійськи- "месса"= "при столі"), для причащання. Вірним роздавали колись також "еулогії", хлібини ідентичної форми, які були символом братерства і християнської любові на честь Богонародження.

У середньо-вічній Європі, оплатки виробляли монахи. Перед у цьому вели бенедиктинці з Клюні’.

Взаємне ділення оплатками започаткувала в Польщі шляхта у 18-ому сторіччі.

Новорічні оплатки, як вважали, приносили добро, бо вони приносять здоровий глузд, гарантуючи мир, згоду і щастя в родині, що таким чином довіряється Божій опіці.

Православні діляться проскурою, пражаною булкую. В Польщі вважається, що оплатком можна поділитися і з душею померлого. Є звичай залишати одне пусте місце при столі для подорожуючого або для несподіваного гостя, який може прийти із "засвітів". На столі є окрема тарілка, на якій кладуть шматок оплатка.

ЗВИЧАЇ ПОВЕДІНКИ НА СВЯТА

Слід вибачати образи, усім треба казати одне хороше, усміхатися. Не слід влаштовувати колотнеч, нікому не можна приносити прикростей.

Діти повинні були вести себе ідеально, бо інакше, цілий рік їм будуть нагадувати їхню погану поведінку, заборонятимуть багато чого. Було й так, що дітей наказували тілесно наперед, ще до проступку, бо казали, що биіт хлопці цілий рік будуть чемними, а, от дівчат, те ж саме очікувало у свята.

Щоб у домі було добро, не можна було нічого позичати у свята сусідам.

Були і дрібні витівки: крали дріб`язкові предмети, які потім власникам віддавали. При цьому доводилося виказувати свою творчість і спритність, вправність та кмітливість. Той, кому вдалося щось поцупити, міг надіяттися на вдалий рік у торгівельних справах. [якось так перекликається з давньо-римськими звичаями].

Багато зусиль мали прикладати жінки, щоб усе приготувати, помити, прибрати, оздобити та прикрасити.

Завданням чоловіків було звичайне полювання та рибальство, щоб піймати свіжу рибу, які мали бути подані на святкові столи. Успішне полювання мало дати добрі результати мисливцям та бракон`єрам, як і рибалкам.

Основним завданням було перетворення помешкання на святкову оселю.

Багато століть тому, хати прикрашали снопами, соломою, сіном і сипаним на обрус зерном. Той звичай мав допомогти врожаєві наступного року. З цього приводу снопи пшениці, жита, ячменю і вівса ставили до резиденцій багатих, дворових покоїв і до простих селянських хат.

У деяких реґіонах Польщі, на Сондомирщині та Ряшівщині, соломою вистеляли усю підлогу. Могли класти і сіно.

ОЗДОБЛЕННЯ ДОМІВОК ТА СТОЛІВ

Стіни обвішували солом`яними зірками та хрестами. Ставилися "дзяди" ("дідухи). Сіно та солома не тільки клалися заради врожаю, але також символізували убогість народження Ісуса, якого поклали у незручний жолоб, що був Йому за колиску.

У південиних частнах країни, на стіл кидали зерна, горох, мак, сочевицю, щоб на них поставити горщики та миски зі стравами, без чого, рослини, яких на столі не було, не дали б доброго врожаю.

Дванадцятьма стравами на столі мали бути: капуста, гриби, горох, каша з ячменю і гречки, ріпа, картопля, пироги з традиційною начинкою.

Нині, вже й не пам`ятають усі деталі святочного символізму та звичаїв. Предки завше були заклопотані врожаями і поміщали у хаті різні предмети. Під столом, клали залізні вироби: леміш, плуг, косу. Вони повинні були оберегти від нищівних сил. Ноги столу обвивали ланцюгами, щоб хліба було у достатку.

У грудні, в оселях гарно прибрано і палає ялинка. Перші ялинки в Польщі з`явилися у 19 ст., як запозичення від німців та евангелістів. Прикрашали галузками стіни, рами образів, вхідні двері. Ялинові, смерекові чи соснові гілки прикрашали ворота, стодоли та обори. Маленькі смереки ставили перед оселями на щастя і урожай, розвій рослин.

Південно-західні реґіони Польщі [що межує з нинішніми українськими землями] знали звичай вішати смереку/сосну над святковим столом. На залузки вішали також коржики джомашньої роботи, червоні яблука, золоте насіння вівса, оздоби з паперу (кружечки, зірки, пів-місяців, а також, склеїний з остій, світ.

Ялинка мала різні назви: "подлязьнік", "повазнік", "подвазьнічка", "ютка", "в`єха". "райське деревце" або "боже деревце". Оберігала вона від "пека" (невезіння), хворіб, приносила достаток, порозуміння, любов, швидке відшукання чоловіка і швидке одруження.

Висушений "подлазнік" додавали до корму худобі, закопували в борозди загонів, щоб покрашити урожай. Раніше, також робили довгі ланцюжки, паперові кошички для горіхів, підвіски, пав`ячі очка. Пізніше, додаваи ще Миколайчиків, балерин, ангелочків, яких витинали з кольорового та блискучого паперу.

[Очевидно, що багато польських традицій співзвучні із українськими, бо, за думкою деяких антропологів та істориків, ці два народи були колись одним, який розділили орди ґотів, які насунули з півночі, покравшаи край мирним часам східно-слов`янських теренів. Певні традиції є відголосками і до-християнських ритуалів почитань світу, Бога, таємниць життя та його скінченості]. ( )

Традиційними кольорами були зелений та червоний.

Перша польська колядка була зареєстрована у 1424 році "Вітай, царю ангельський" .

Найрозвинутішими традиціями були різдвяні- від Віґілії до Трьох Крулйюв /Трьох Царів/Волхвів/ (Водохреща, Епіфанії).

Початкoм було Зимове сонцестояння. Селяни ставили у кут снопа жита чи розкладали на різдвяному столі соломи і сіна. Це- повага до померлих.: залишання їжі на столі (несоленого хліба), забирання усіх металевих предметів зі столу і т.д. Вставали рано: "той, хто перед Різдвом рано встане, цілий рік не заспить".

"Ходіння по коляді"- так в Польщі називають "ходити в коляді" чи "ходити з колядою". Колядування починалося на Різдво, пізно увечері. Колядників називали "звіздарями" чи "геродами" [у деяких частинах Західної України їх називають "царями" чи просто "колядою".

Колядники накладали маски звірів (медведя, тура, журавля), одягали вивернуті кожухи. Переодягалися також у "цигана" чи "корчмаря". Колядуючі відвідували оселі і бажали щастя та успіху в новому році. За колядування отримували солодкі вироби із тіста або гроші.

У деяких частинах країни ставили пересувні театралізовані уривки з Біблії, які називали "геродами".

( )

ЧЕСьКЕ РІЗДВО. У ЧОМУ- РІЗНИЦЯ?

З першою зіркою Різдва, на чеський стіл ставили хліб (на один ріг ), щоби сім`я мала "що до вуст". На другий ріг- соломи з невеликою кількістю сіна, щоб врожай був хороший. На третій ріг- гроші, які мали б забезпечити благополуччя. На четвертий- миска з шматками їжі для худоби і для курей. Декуди, миску ставили під стіл. Стіл оперізували ретяжем або мотузкою, що мало захистити вівці від вовка, дім- від злодіїв, поєднати усю родину на наступний рік.

Перед тим, як сісти до столу, кожен ставав босою ногою на сокиру, щоб не боліли ноги. Потім- молилися разом, згадували усе добре і погане, що трапилося в минулому році.

Їли горох (символ добра-зла), подавали суп, щоб усі мали силу, сочевится мала принести гроші, риба чи інші страви мали принести радість і погоду. Кістки з риби складалися на одну тарілку, а, після вечері, їх господар відносив під яблуню. Їли і хліб, солодкі вироби, пили каву, чай, вино, пиво і пальонка (горілка). Залишки їжі жрозділяли між худобою, яка в ту ніч говорила людським голосом, деревами у саду, щоб добре родили, та- криницею, щоб мала чисту воду.

Господар приносив гілку, оздоблену сушеними яблуками, сливами, цукровим буряком, горіхами та ланцюгом. На гілці запалювали свічку і, ціла родина колядувала.

( )

СОРБСьКА КОЛЯДА: НІМЕЧЧИНА.

Мало хто знає, що у Німеччині живе слов`янський народ, який зветься "сорби" (не- "серби"!), яких звуть ще "вендами" чи "лужичами/лужицбькими сербами".

До їхніх дітей првиходить "Міклавш" (Миколай). Але дарунки приносить і Борорка (Св. Барбара). Сорбське "дзьецєтко" (дитятко) ходить з хати до хати з двома товаришами, торкається людей різкою життя і дарує маленькі подарунки.

Св. Варвара була заміщена "Крісткінделем". У сорбів говорять також про "Яншойського бога", "Христа Єнських Лісів".

На початку 20-ого сторіччя, дівчата збиралисяи у кімнаті для прядення і взначали, хто буде "дитятком Христа". Ним ставала та, яка мала одружитися. Нині, це вірішують організації, парафії, домашні та молодіжні клуби.

У католицькому Радиборі, на Св. Миколая, діти ходять з хати до хати і просять солодощів. Їх звуть "слугами Рупрехта" або "румподічами" по-сорбськи. Стара постать із брязкаючими кайданами погрожує забрати "поганих" дітей у мішку із собою.

Спеціальними стравами є горох, оселедець, пшоно, що має принести успіх у новому році. Багато є хороших страв, але найцікавішою є лузатська печена гуска.

( )

ХОРВАТІЯ НА РІЗДВО

У Хорватії, до Різдва починають готуватися 25 листопада, на Св. Катерини. Із соломи та вічно-зелених гілок роблять вінок з чотирма свічками. Вінок- символ безмежжя, жа чотири свічки- віхи життя:

1-ша свічка (фіолетова): створення- надія; 2-га свічка (фіолетова): втілення- мир; 3-я свічка (рожева): відкуплення - радість; 4-а свічка (фіолетова): кінець - любов;

інколи, додають вп`яту, посередині вінка, яку засвічують н. Ла Різдво.

Святкують і дні інших святих у період "Адвенту" (Приходу Ісуса): Св. Варвари, св. Миколая, Св. Люцини/Лючії.

На св. Миколи, діти чистять взуття і залишають його на підвіконні. Вони надіються, що Св. Миколай залишить для них шоколадки і маленькі дарунки. Якщо хтось був нечемним, то велике чудовисько Крампус, який деколи подорожує із Св. Миколаєм, залишає їм золоті перуки, щоб нагадати їм, що треба поводитися добре.

На св. Люцини, часто сіють пшеницю на маленьких тарілках. Трав`яні пагінці, що виростають, називаються "Різдвяною пшеницею" і кладуться під різдвяну ялинку напередодні Різдва.

Ялинки прикрашають орнаментами у формі фруктів. Колись сушені фрукти замотували у золоту фольгу!

Молоді хлопці дарували своїм подругам оздоблені яблука.

Сільські реґіони все ще мають звичай приносити солому на Різдво у домівки як символ майбутнього доброго врожаю. У дім заносили різдвяне поліно ( як "юл-лоґ") і запалювали на свято. Але небагато людей мали каміни.

Дарунки дають напередодні Різдва чи на саме Різдво. Багато людей ідуть на "меси" (служби божі), що проводяться опівночі.

По-хорватськи "Щасливого Різдва" кажуть "Сретан Божіч!".

У Різдвяну ніч багато людей їсть сушену тріску, яку називають "бакалар". Популярною стравою на Різдво є індик, гуска чи качка, "сарма" (наші- "голубці") із начинкою із свинини. Багато - маленьких коржиків, печення, тортів, тістечок, пампушок. Є випічка із джемом, повидлом, мармеладом чи шоколадом, а, також- і з лимоном і ромом.

Закінчується Різдво 6 січня.

БОЛГАРСьКЕ РІЗДВО. ЯКЕ ВОНО?

"Трапеза" на болгарську "Коледу" має бути багатою: варене жито, варена квасоля, сир, фаршировані паці (чушкі) з бобом чи рисом, сухофрукти, соління, цибуля, часник, мед, горіхи і вино- усе, на що багатий дім. В чотирьох кутках хати кладуть по горіху, щоб освітити чотири сторони світу.

Колядують. Колядують молоді чоловіки, щойно одружені, заручені, холостяки. Їх звуть "коледарі", але вони відомі і як "колядники". Як і усі слов`янські колядники, бажають вони врожаю та здоров`я сім`ям:

"устань нині, господарю!

тобі співаємо, владарю!

добрими ми є гостями, 

добрі гості, Коледарі!"

[переклад автора з болгарської]

Господарі дарують колядуючим хліб, гроші, вино, пригощають їх. Продукти, які залишаються, дають бідним, а гроші- на бібліотеку, школу і церкву.

Опівночі, розчиняється небо, і кожне загадане бажання, збудеться.

СЕРБІЯ- НЕ СОРБІЯ

У Сербії, більшість святкує за Юліанським Календарем, а Різдво припадає на 7 січня.

Напередодні Різдва, у "Бадній дан" і увечері, на "Бадньє вече", більшість їсть пісну їжу.

Уранці, перед Різдвом, голова сім`ї ходив колись у ліс, щоб зрізати молодого дуба, якого називають "Бадняк". Нині їх просто купують.

Часто, влаштовується багато ватр, де спалюють "бадняки".

Перша особа, що увійде у дім на Різдво називається "полазнік", і він приносить хаті і сім`ї щастя. Деколи "полазників" запрошують навмисне, але, якщо сім`ї не пощастить, то та особа більше не запрошується.

Рано на Різдво, дівчата набирали воду і приносили до хати. Це- "сильна вода" і має особливі властивості. Перед споживажнням їжі, люди п`ють цю воду і вмивають собі нею обличчя.

Споживають спеціальний хліб- "цесніцу", яка має круглу форму. Кожен член сім`ї з`їдає шматок, і домівка теж отримує шматок. У хлібині захована монета, і хто її знайде, о буде особлив щасливим.

Інші страви- це "пеценіца" (смажена свинина), "сарма" (голубці) і- гора солодких тістечок.

Під столом, має бути солома як символ стайні, де народився Ісус. Коли солома розкинена, дехто імітує голоси курей, що означає, що Ісус хотів, щоб за ним ішли усі, як одна сім`я, як курчата, які тримаються купи. На соломі також розкидають волоські горіхи.

По-сербськи "Веселого Різдва!" - це "Хрістос се роді!", на що треба відповісти: "Ваістіну се роді!" . Ну, майже, як в українців.

Ялинку ставлять на Різдво, але прикрашають перед Новим Роком.

МАКЕДОНІЯ МАЄ "КОЛЕДЕ"!

Святкують Різдво 7 січня, за Юліанським Календарем.

Святкування розпочинають 5 січня з "Коледе", коли колядують по сусідству. Колядникам дарують фрукти, горіхи, дрібні монети.

Після колядок- феєрверки.

Наприкінці вечора, подають Різдвяний хліб із запеченою монетою, яка має принести щастя. Вечеря називається "посна" (і перекладу не треба). Страви включають горіхи, фрукти, запечену тріску чи форель, хліб, зупу з квасолі, салат із картоплі, аджвар (соус із червоного перця), сарму (голубці) і соління.

В оселю приносять "баднік" (традиційний дуб) . Будинки прикрашають дубовими гілками. Вітаються "Хрістос се роді!"- "Навістіна се роді!". "Шоасливого Різдва!" по-македонськи буде "Сретен Божік!".

Споживають печене м`ясо, сирні пироги, салати, багато хліба, тістечка і солодощі.

Святкують після самого Різдва ще три дні.

ЧОРНОГОРІЯ У РІЗДВО

Чорногорія за назвою нагадує мені українське село "Чорна Гора", але це- країна.

Основні традиції, як у інших південно-слов`янських землях. Печуть хліб із монетою, їдять "пеценіцу", "сарму" і тістечка.

Попід стіл- солома, цівкають, як курчата...

Ну, і вітаються : "Хрістос се роді!" - "Ваістіну се роді!"

А, ЩО ТАМ В ДАЛЕКІЙ, ДОБРІЙ АНҐЛІЇ?

У північній Англії, до половини 20-ого сторіччя, до столу подавали "муґ" (вівсянку з медом)[ забули, певне, що треба кутю варити]. Звичай походить ще від часів вікінгів.

Реліґійний характер Різдва в Англії втрачено. Просто- дні відпочинку, зустрічі із ріднею, обмін подарунками, ґурманство, радість від прикрас та гарного настрою.

О 15:00, уся країна слухає десяти-хвилинне привітання з уст королеви.

Після святового обіду, витягують так-звані "крекери", гарно запаковані картонні трубочки, в якому є кулька, яка вибухає підчас розривання паперу, дрібні речі і жарти, які зрозумілі тільки вродженим англійцям. Чоловіки, після обіду, часто вдаються до пабів, а жінки прибирають та миють купи посуду.

Є там звичай цілування під омелою, особливо в офісних святкових вечірках, пабах. Гарно прикрашають вулиці, крамниці і будинки.

У Великобританії, з`являється на столі індик з фаршем, брюсельська капуста, гарячий пудинг (приготовані на парі сушені фрукти, тертої булки та лою) з густими соусами на основі бренді чи рому, тістечка з сушеними фруктами і шоколадний рулет чи торт з твердим, як камінь, покриттям. Увечері їдять холодне м`ясо, передусім, - шинку.

У британський пудинг, кладуть монету: знайдеш- будеш цілий рік щасливим.

Таке-собі, ґермано-саксонське святкування: практичне і доцільне.

( )

А, ЩО ТАМ, ВОЛЕЛЮБНІ КЕЛьТИ?

У Шотландії, куштують "Атол Брозе" (вівсянку з віскі).

У Валії (Уельс), традиційним є "Калленіґ" - яблуко на триніжці з патичків, нашпиговане миндалем, гвоздикою та іншими приправами, і оздоблене зеленню. Діти, які ходять у коляді, їх роздають взамін за малі пожертвування.

ХТО НА КОЛЯДУ ДЕ ПОДАРУНКИ НОСИТь?

Хто, як і де на Коляду дарунки носить?

Ну, - по-ріному. У Греції, вшановують Св. Ніколу, нашого Миколая. Він- охоронець моряків. Це- сивий старець, що носить мокрий одяг, з бороди якого капая морська піна. Його образ нагадує Нептуна і є прототипом болгарського Діда Коляди.

У Німеччині коляда починається ще 6 грудня. Діти залишають своє взуття перед ворітьми, а, зранку- вони повні ласощів, якщо дитина була слухняна, а, якщо -ні, то в них буде січка. Німці вірять, що Христос на Різдво висилає своїх ангелів, що обходять землю. Дітей одягають у біле, як янголів. Вони обходять кущі для здоров`я і успіху.

В Італії, найбільше дарунків отримують 6 січня. Тоді, на метлі прилітає мила але сувора Бефана-чаклунка і відуща, роздаючи дарунки добрим дітям, а недобрим належиться шматок деревного вугілля, але з цукром.

У Голандії, дарує дарунки Св. Ніколаус, який прибуває до берегів країни ще у листопаді. Влітку, у нього- іспанська адреса і резиденція, де він веде записи, які діти слухняні, а які- ні. На Коляду, він їздить на білому коні з міста у місто на радість малим і дорослим.

В Австралії, узимку- 30 градусів тепла: проводять Різдво на пляжах. Дід Коляда у них їздить на серфінгу.

У Данії, період Коляди починається, коли неслухняний ельф Нісе вирішує погратися. Датчани вірять, що він мешкає на горищі, а його улюблене заняття- примирення. На "бідну кутю", подають рисовий пудинг, в якому сховано "чарівну мигдалину".

Чеський Дід Коляда спускається з неба по золотій вежі, за ним- один ангел і один чорт.

В Англії вірять у традиційного Діда Коляду з червоною та зеленою шубою. Поки усі сплять, він обходить усі доми і закидає подарунки через комини, які знаходять уранці коло домашнього вогнища (каміна).

Іспанська Коляда-Різдво називається "Навідад". У цей день, надворі, усі танцюють хоту. Іспанці поважають корів, бо за легендою, коли народився Ісус, корова зігрівала Його своїм диханням.

У Швеції люблять козу, бо саме вона/він роздає на свято дарунки. [недарма, і українці водили козу]. На Бідну Кутю, подарунки роздає Колядний гном, який виходить з підвалів і комір. ( гттпс://дарікнеwс.бґ/новіні/ліубопітно/коледа-по-света-824574)

Дуже цікаво, що спільна пан-слов`янська пам`ять зберегла багато подібних і доповнюючих одна одну традицій. От, якби їх об`єднати в одну тим ланцюгом при столі! Була б Пан-слов`янська Різдвяна Традиція. Може б об`єдналися?

Використані англійські, польські, італійські, німецькі, словацькі, чеські, білоруські та болгарські матеріали (переклад та редагування - автора)