|
|
В розділі матеріялів: 4
Показано матеріялів: 1-4 |
|
Ох і часи були! Хоть не дуже ситі зате веселі та щасливі!
Жіночки в нашім краю дуже гарно плодилися, человіки не ходили з
опущеними плечима и не думали якби втекти з рідної хати на чехи а чи до
Португалії щоби заробити на кусень хліба.
Діточки росли бо їх годувала і ними керувала сама природа.
Грали в ріжномаїті ігри. Від того набиралися сили, крепи та завзятості.
Одна біда була; що дуже добру тягу мав наш нарід до хмільного горшка,
але люди вірили, а коли людина вірить то вона бачить, відчуває і
переживає від зовбаченого і віра тая піддержувала людину на ногах, а
часом і виводила її на чисту дорогу якщо
тая людина не могла на неї видертися сама.
Нині, вже в старших роках пригадую своє життя і хочу розповісти вам
дорогі мої краяни про одну дивну пригоду котра сталася зімною коли я
був ще молодим хлопаком, бо пригода тая якраз і вивела мене на чисту і
тверезу дорогу по котрій іду вже не один десяток літ. Може теє про що я
вам розповім у своїм коротенькім оповіданні поможе комусь із вас якщо
хто (не дай Боже не має сили сам видертися с хмельного болота) і як
колись мене теж виведе його на чисту, здорову і щасливу дорогу.
Молодим хлопцем я, на свою біду мав чималу здібність до бійки, пиятики та різномаїтих пригод.
=========>>
|
Тренос (пісня)
Привезли ї з полі днем моросливим на фірі
Ськали попа бо була православної віри
В хаті народу як мух мерзених налізло
Бив до одвірка хлоп головов та пізно </font> Що за гріх, що за дію вана перед Небом поставила
На кого жеж вона діточок нерозумних зоставила
Хтож їм вибере вуши чи хлібці якогось замісит
Хлопа з місьці хто зрушит чи хто йго потішит А чи треба було дураку бригадирови гвагати
Щоби баба вагітна бураки до колгоспу йшла трагати
А тепер кай лежит в білім трумні до всього байдужа
Навіть воком не мругне на нездалого мужа Тихий цвинтар милосердно приймив ї до себе
Потревожені круки високо літали у небі
Бідна тризна і нарід пішов по хатах
Хлоп лишився з бідою як покалічений птах І несло з бочки з капустов квасний смерід по всій хаті
А на облупленім п’єцу до стін невапнених тулилисі діти
А по байдужих образах лазили мухи крапаті
І скаволів бідний хлоп бо незнав де сі з гор’я задіти
|
***
До дня народження Т.Г.Шевченка
Тяжка на нього впала доля
Та нелюдский дістався фатум
Один, як та билина в полі
Він бився в скелю дикого царату
І запалив вогень щоб людям души грів
І сам в тотім вогни згорів
Та в нинішні часи над нами він
Зрить Тризуб а не виродка орла
Він чує дивний, малиновий дзвін
Та тихий шепіт сивого Дніпра
А ми роскидані по всій Землі
Схиляем голови в поклін тобі
І велич визнаєм твою і славу
У молодій, як мріяв ти державі.
|
Федух Мар'ян Стефанович  Народився в 1948 році в селі Нове Село Городоцького
району на Львівщині. Зараз проживає в Росії, у місті Семипалатинську (мешкає більше 25 років). Пише
музику, складає вірші, не маючи
спеціальної освіти. Вірші складає і пише на західноукраїнському діалекті.
Ось ТУТ адреса сторінки на ГОЛОВНОМУ поетичному сайті.
За цим лінком - сторінка на ФОРУМІ для обговорення творчості Мар'яна Стефановича, а за ЦИМ - інтерактивна сторінка.
| |
|
