В історію Давньоруської держави князь Володимир увійшов насамперед як правитель, котрий навернув народ до християнства.
Так як князь Володимир дбав про об’єднанні слов’янських земель, і він розумів що потрібна справедливий державний устрій, згуртувавши народ в одну сильну державу, щоб спільно вирішувати проблеми захисту, торгівлі, культури та віри. Він почав задумуватись про питання віри яка б могла об’єднати народ в єдиний духовний центр.
В літописі Русі описується події які стали причиною вибору Князем Володимира православної віри у 988 році. До Володимира приходили різні місіонери - мусульмани, іудеї, "німці" (католики) та, врешті, теологи грецької церкви. І лише тлумачення грека щодо суті життя грішного й праведного - християнського - переконало Володимира в істинності віри, що йде зі святого міста Константинополя.
Прийняття населенням Давньоруської держави православної віри справило вирішальний вплив на подальшу її історію. Насамперед хрещення Русі прилучило її до надзвичайно високої як на той час греко-візантійської цивілізації. Саме грецькі церковно-мистецькі канони, книжність, стиль духовності витворили фундамент руського світу культури. У Києві, а згодом і повсюдно на Русі почали влаштовувати школи, книгописні майстерні, і дуже швидко Русь стала однією з найбільш розвинутих в культурному плані середньовічних держав. Християнізація вводила Давньоруську державу до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні й плідні взаємовідносини між нею та Візантією, Германією, іншими тогочасними державами Європи.
Зважаючи на виконану князем Володимиром Святославовичем надзвичайно важливу цивілізаційну місію, з часом Православна церква однією з перших проголосила його святим і рівноапостольним. А в народній пам'яті, в переказах та історичних легендах князь зображувався як правитель справедливий і щедрий, організатор богатирських застав і загалом - князь "Красне Сонечко".
Виникнення українського козацтва
Процес зародження та формування козацтва М. Грушевський в історії козаччини виділяв щонайменше два етапи його розвитку.
Причини виникнення козацтва як суспільного явища Козацтво як суспільно-історичне явище виникло в кінці ХУ ст. У праці історика Д.І. Яворницького “Історія запорізьких козаків” відмічається, що вперше про запорізьких козаків згадується в 1499 році в уставній грамоті князя Литовського Олександра.
Після Люблінської унії (1569) на Україні запанував справжній колоніальний режим . Значна частина колись вільних людей була закріпачена. Це було причиною того, що селяни і міська біднота тікали на окраїни і ставали вільними людьми – козаками.
Після наступної Брестської (1596) унії на Україні почалося окатоличування.
Третьою причиною була турецько-татарська агресія, яка у Середньовіччі являла собою смертельну небезпеку для слов'янських народів
За весь час існування запорізьких козаків відомо вісім Січей Хортицька 1557 Томаківська 70-90 ХУІ ст. Базавлуцька Микитинська 1638-1652 Чортомлинська Січ 1652-1709 Кам’янецька Олешківська 1709 Нова Січ (Підпіленська)1734-1775
Органи козацького правління Органом козацького правління на Україні в ХУІ-ХУІІІ ст. була козацька рада – загальні збори козаків. На раді вирішувалися питання внутрішньої і зовнішньої політики, адміністративні, судові та військові справи.
У 1775 році російська імператриця Катерина ІІ наказала знищити Січ як “гніздо свавільств...”. Саме так вона кваліфікувала наявність демократизму в устрої Запорізької Січі.
Виникнення унії в Україні
Багато років католицька церква намагалась підкорити собі всі народи, щоб мати вплив як на політичну так і релігійну діяльність під контролем папи римського. Але православні чинили опір як військовий так і політичний, ніхто не хотів відрікатись своєї віри. Не дивлячись на небезпеку життя, вони як мученики приймали смерть але не відрікались від своєї віри.
Після того як Данило Галицький побоявшись османів, щоб вирішити питання захисту, звернувся до папи римського про об’єднанні зусиль на захист, у католиків появилась можливість не військовим методом а політичним здійснити свої наміри.
Був зроблений договір при якому Данило Галицький отримав звання короля і були створені всі можливості для окатоличення людей. Але народ ніяк не хотів відрікатись від своєї віри.
В ті часи плив політичних і релігійних верхів, мав велике значення для багатих українських людей. Їм прийшлось пристосовуватись приймати католицизм та польське громадянство, але знову простий народ не підкорявся і зломити його було дуже важко.
Тоді католики пішли на хитрість, вирішили створити перехідну церкву зі збереження православного обряду, але з підлеглістю до папи римського.
Так була створена унія, але тут необхідно підкреслити що православні загубили не тільки керівництво церкви, алей саму основу православного вчення.
Православні святі перестали для уніатів існувати, а з ними і все вчення православної віри, натомість стали прививати католицькі святі які в православ’ї вважалися неправдивими вчителями.
Одним з головних умов вступу до козацького братерства була Православна Віра . У військо брали здебільшого неодружених козаків - щоб, не обтяжені ніякими турботами , вони в будь-який момент були готові почати військовий похід.
Примітно, що козацтво з самого початку негативно поставилося до укладення ганебної Берестейської унії 1595 гетьман Федір Косинський направив протести королю і на собор . У першому зверненні він вказав польському уряду на те, що народ проти зміни Православної Віри на єретичну католицьку . А соборянам він оголосив, що народ їм повноважень на підписання унії не давав. Тому рішення їх недійсне, і вони позбудуться матеріальної підтримки українського народу , який їх обрав , якщо не припинять вводити в Православ'я латинські нововведення.
Гетьманські послання розлютували польський уряд і папістів разом з уніатами , але вони утрималися від явного прояву ненависті. Вони запросили Косинського у Брест нібито на раду . Після прибуття ж його заарештували , засудили собором римського і уніатського духовенства і засудили до смертної кари. Гетьмана замурували в одній з тюремних камер і заморили голодом. Так Федір Косинський став першим мучеником за Христа і Віру Православну , постраждалим від уніатів .
Як тільки козаки довідалися про арешт Косинського , зібрали армію у сім тисяч чоловік і рушили на Брест. Польські війська зустріли їх під містечком П'яткою . Почалася жорстока битва, ляхи були розбиті і розсіяні . Козаки увійшли в місто , але в живих свого гетьмана вже не застали. Про смерть Косинського вони тут же сповістили всю Україну , давши сигнал до народного повстання.
Король Сигізмунд наказав окупувати Україну польськими військами, ввести у всі її міста гарнізони і суворо заборонити чиновникам і козакам обирати нового гетьмана, а уніатському духовенству велів спрямувати всі зусилля на звернення народу в уніатську віру. На виконання цього указу польські солдати з оголеними шаблями примушували український народ у храмах схиляти коліна і вдаряти себе в груди за римським звичаєм і по-католицькому читати Символ Віри. Недивлячись на королівську заборону, казаки вибрали гетманом Павла Наливайко.
Наливайко послав у всі міста і села, в тому числі і до коронного гетьмана Жолкевського, гінців з повідомленням про своє обрання і затвердження. Однак скоро до Наливайко стали приходити новини, що деякі його посланці вигнані з безчестям, одних побили або вбили, а польські війська збираються до Черкас.
Тоді Наливайко стягнув свої війська до Чигирина і став обозом над річкою Тясмином. Коли здалося польське військо, козаки за наказом гетьмана підняли прапори з хрестами, на яких було написано: «Світ християнам, а на призвідника Бог і Його Хрест». Поляки у відповідь виставили шибеницю з трьома повішеними українськими чиновниками, гетьманськими гінцями Богуном, Войновичем і Сутігою, з написом «Кара бунтівникам!» І кинулися в атаку.
Наливайко зосередив у засідці добірний полк. І коли поляки атакували, засадний полк ударив з флангу в центр армії Жолкевського. Ляхи, опинившись під вогнем з двох сторін, змішалися, а козаки почали їх рубати і колоти без жалю. Битва тривала сім годин. Пощади полякам не було ніякої. У живих не полишали навіть поранених, які намагалися врятуватися вплав виловлювали арканами і тут же вбивали. Врятувалися втечею лише ті поляки, які мали швидких коней. Убитих ляхів нарахували потім сімнадцять тисяч триста тридцять осіб. Трупи їх накидали навколо шибениць, з яких зняли тіла страчених козаків - їх відвезли до Чигирина і там поховали в соборній Преображенській церкві.
Після розгрому польської армії Наливайко послав полковника Лободу з військом у задніпрянські і задесенскі міста, а сам з іншою половиною війська пішов між Дніпром і Десною, звільняючи міста і села від поляків і уніатів. За три з половиною місяці обидва війська визволили всю Україну від ляхів. Потім вони зійшлися при річці Сулі і спільними силами вдарили по об'єднаним військам коронного і литовського гетьманів. Чотири дні вони досить успішно штурмували польські укріплення. Проте в цей час прийшли посланці від короля Сигізмунда, які зупинили бійню, оголосивши волю короля: підписати мирний трактат, в якому визнати всі українські права та привілеї. А козакам і всьому українському народу король і сейм дарували амністію. Так закінчилася перша війна з поляками.
У 1597 р. військові депутати за звичаєм вирушили на головний сейм. Наливайко з'явився разом з ними, щоб засвідчити королю свою вірність. Але всіх депутатів в першу ж ніч схопили і кинули в підземну темницю. Тут ні вдень, ні вночі не давали відпочинку гетьманові - сторожа будила його обухом сокири, а на третій день він і депутати виведені були на площу. Після оголошення провини «гонителі віри християнської» (так назвав православних воїнів лях-літописець) були посаджені на мідного бика і спалені повільним вогнем. Страждальців палили кілька годин. Таку люту смерть римське духовенство вигадала мученикам Христовим за правилами своєї «священної інквізиції», а організували її польські вельможі..
Після страти гетьмана Наливайка від сейму вийшов не менше варварський вирок і всьому українському народу, який був оголошений невірним, віроломним, непокірним і присуджений до рабства, переслідування та гонінню. Наслідком цього беззаконного вироку було відсторонення назавжди українських депутатів від участі в сеймі, а всіх українців від виборів, а також урядових і судових посад, всіх українських чиновників і урядників позбавлялися сіл та інших маєтків. Українське воїнство зведено було в чин рабів (холопів), а народ, що відкидав унію, визнаний «схизматиками», тобто розкольниками. У всі українські урядові та судові установи були послані поляки з численними штатами. Міста і селища були зайняті польськими гарнізонами. Військам була дана влада творити з українцями все, що їм захочеться.
І ляхи влаштували в Україні справжній геноцид. Грабували, насилували жінок і дітей, били, мучили іі вбивали вони перевершили в жорстокості стародавніх гонителів християн і звірства турків. Поляки, вважаючи народ полонянами, весь маєток його визнавали своїм.. Православні церкви насильно забирали і оголошували уніатськими. Латинське духовенство переїжджало від храму до храму у візках, в які замість скотів впрягали до дванадцяти і більше українців.
У служіння панам і ксьондзам поляки обирали найкрасивіших українських дівчат. Ті храми , де парафіян ніяким насильством не могли примусити до унії , віддані були в оренду юдеям , і покладена за всяку требу грошова плата від одного до п'яти талярів , а за хрещення і похорони - від одного до чотирьох злотих. Іудеї , з ретельністю взялися наживатися на українцях . Ключі від храмів і дзвіниць перейшли в юдейську корчму . Перед здійсненням обряду треба було брати ключі у єврея.
Страждання українського народу збільшилися ще більше, коли українські дворянство , що не стерпівши позбавлення маєтків і чинів , в більшості своїй прийняло унію , а потім і католицтво , ставши такими ж гонителями свого народу , як поляки. Старшини реєстрових козаків також прийняли унію , а самі козаки були ослаблені та розпорошені, частиною перейшовши на бік поляків . Найбільш ж тверді у Вірі і вірності своєму народові воїни поповнили Запорізьку Січ , значно її посиливши .
У 1608 р. запорожці обрали гетьманом Петра Конашевича - Сагайдачного . Новий гетьман прославився у боях з турками і татарами , в яких не знав поразки . Сигізмунд змушений був визнати його Гетьманом Українським .
Сагайдачний , завжди готовий витягти меч для захисту Віри , зайнявся внутрішніми справами . Його непохитне стояння в Православ'ї , а також військова молодецтво утримувала пориви католицького фанатизму. Шляхта ненавиділа козаків та їх Гетьмана , але Сигізмунд дорожив ними , розуміючи значення Запорізького війська у справі захисту своєї влади від непокірних і бунтівних панів . І тому поляки побоювалися занадто сильно дратувати козаків гоніннями на Православ'я . При Сагайдачному польський уряд не порушувало козачих прав , і унія на Україні вщухла . Гетьман повернув насильно захоплені уніатами православні монастирі та храми. У Києві він відібрав в уніатів храм святої Софії. На Подолі Сагайдачний збудував Братський монастир і відновив у ньому за допомогою митрополита Петра (Могили ) Київську Духовну Академію . Навіть на Волині , у Червоній Русі і в Литві в роки його правління гоніння ослабли . Петро Конашевич -Сагайдачний правил чотирнадцять років. Помер він в 1622 р. і був похований в соборній церкві Братського монастиря в Києві.
Після смерті Сагайдачного поляки відновили гоніння з ще більшою силою і жорстокістю. Українцям заборонили обирати гетьманів. Крім звичайних податей на православний народ наклали додаткові податки з кожної покупки та продажу, а також особливий «пасочний» податок.
Перед Великоднем всі православні християни за стародавнім звичаєм печуть паски. Продаж таких пасок на базарі була віддана польським урядникам. Греко-католики, у яких був на грудях тканини клапоть з написом «уніат», купували паски безперешкод, а православні, які не мали такого напису, повинні були віддавати частину пасок у вигляді податку. Потім у великих містах поляки віддали цей збір іудеям. Вони стежили за освяченням пасок та мітили вугіллям як куповані хліби, так і паски домашнього приготування, прямо в храмах збираючи свою данину.
У 1624 р. запорізькі козаки обрали гетьманом Тараса Трясила. Під його командуванням вони зібрали Об'єднане військо поблизу міста Переяславля між річками Трубежем і Альтою. Незабаром з'явилися вороги на чолі з коронним гетьманом. Ляхи вдарили по козачому стану, але всі їх атаки були відбиті. Тим часом у ляхів настало свято Панського тіла, який вони зазвичай відзначали з пальбою і бенкетами. Вночі козача піхота атакувала і розгромила польський стан. Напівголі, поляки в страху металися по стану, а козаки без жалю їх кололи, рубали і топили.
Після розгрому польського війська гетьман Трясило розділив свою армію на малі загони і послав у міста і селища України, щоб очистити їх від поляків і їх помічників-іудеїв. Побили тоді козаки чимало ворогів за наругу Православної Віри та українського народу.
У 1632 р. козаки обрали гетьманом Семена Перев'язку. Але поляки підкупили Перев'язку, і він знову допустив польські війська в Україну. Козаки, помітивши зраду, передали гетьмана військовому суду. Але він втік до Польщі за допомогою іудея Лейбовича.
У 1633 р. на місце зрадника Перевязки був обраний хорунжий Павлюга. Він тут же почав множити козацьке військо, щоб звільнити Україну від чужоземного ярма і відновити права українського чиновництва та козацтва. У цей час коронний гетьман Концепольскій з численним військом напав на козаків під селом Кумейки і зайняв український стан. Павлюга ж з козаками відступив до містечка Боровиці, де засів в укріпленому замку, готуючись до оборони.
Тоді поляки запропонували козакам мир з відновленням всіх військових і національних прав за умови, що гетьманом стане Перев'язка, а Павлюги вони гарантували безпеку. Умови миру ляхи підтвердили клятвами. Але лише тільки козаки вийшли із замку, католики напали на них і стали рубати і вбивати. Павлюга і його наближені Гремич, Переможемо, Летяга, Шкуран і Путила потрапили в полон. У кайданах їх відправили до Варшави. Польський уряд засудив козаків до бузувірській кари. Гетьману Павлюги живому здерли шкіру з голови і набили її соломою, а його старшинам відрубали голови. Потім взяли їхні голови з опудалом гетьманської голови і для залякування відіслали в українські міста. За велінням польського уряду голови ці були виставлені на палях у Ніжині, Батурині, Умані та Черкасах. А голову гетьмана виставили в Чигирині.
На місце замученого Павлюги в 1638 р. гетьманом був обраний ніжинський полковник Стефан Остряниця, а радником його став досвідчений воїн зі старого товариства Леон Гуня. Коронний гетьман продовжував нападати на козаків і на українські міста, напад супроводжувався, вбивствами і насильством. Всюди були розіслані польські шпигуни. Великого мистецтва і праці коштувало Остряницю і Гуні зібрати свої розсіяні й постійно переслідувані війська. Нарешті козаки зібралися біля Переяславля і почали звільняти придніпровські міста, намагаючись відновити безпечне повідомлення жителів Верхньої України, де жила основна частина украинского населення, і Нижньої, де були зосереджені головні військові сили поляків, які ніяк не очікували удару від козаків після жаху, наведеної в Україні стратою Павлюги і його товаришів. Тому Остряниця легко розгромив польські гарнізони. Заволодівши ворожою артилерією і амуніцією, козаки добре озброїлися і пішли на гетьмана Лянцкоронського, який засів і зміцнився з головним військом у таборі при річці Стариці.
Остряниця, вийшовши до Стариці, атакував поляків і зіштовхнув їх у річку, де багато з них потонули. А коронний гетьман, кинувши своє військо, переправився на конях і втік. Козаки після цієї славної перемоги звів руки до небес і прославили Бога.
Після битви вбитих поляків нарахували одинадцять тисяч триста сімнадцять осіб.
Остряниця погнався за коронним гетьманом і наздогнав його в містечку Полонному в замку. Гетьман Лянцкоронський вислав на зустріч козакам делегацію з проханням укласти мирний договір. Після довгої наради Остряниця погодився на мир . Посланці від обох гетьманів піддані підписали « трактат про вічний мир » , підтвердивши його клятвою на Хресті і Євангелії .
Гетьман Остряниця відпустив війська , а сам поїхав до Канівський монастир помолитися Господу і подякувати Йому за даровану перемогу. Польська шляхта дізналася через своїх шпигунів - іудеїв , що Остряниця без війська знаходиться в Каневі , і , таємно зібравши сили , оточила монастир . Гетьман разом зі старшинами , всього тридцять сім чоловік , був узятий в полон. Їх усіх зв'язали і на возах відправили до Варшави. А монастир , розграбувавши , спалили дотла. Поляки так легко йшли на клятвопорушення тому , що єзуїти , патери і ксьондзи вчили їх , що порушувати клятви , дані православним , не тільки можна , але і похвально .
Дружини полонених козаків , взявши з собою малолітніх дітей , вирушили до Варшави , сподіваючись умилостивити польський уряд , але замість того лише помножили собою число страждальців.
Страта почалася з процесії римського « духовенства » , яке умовляло козаків , ведених на страту , прийняти католицтво. Але ті їм відповідали , що вони вірять і служать Христу , а не римському папі , котрі вважають себе намісником Бога , і твердо стояли за Православ'я .
За указом римського « духовенства » гетьман Остряниця , обозний Сурмило і полковники Недригайло , Боюн , Риндич колесували . Полковники Гайдаревскій , Бутрим , Запалів і обозні Кизим і Сучевскій пробиті залізними спицями наскрізь і живими підняті на палі. Полкові осавули Постиліч , Гарун , Сутіга , личить , Харкевич , Чудак та Чурай і сотники Чуприна , Околович , Сокальський , Мирович і Ворожбит прибиті цвяхами до дощок , облитим смолою і спалені повільним вогнем. Хорунжі Могилянський , Загреба , шкребу , Охтирка , Потурай , Бурлій і Загнибеда розтерзані залізними кігтями у вигляді ведмежої лапи. Старшини Ментяй , Дунаєвський , Скубрій , Глянскій , Завезун , Косирев , Гуртовий , Тумар і Тугай четвертовані . Козачим дружинам обрізали частини тіла , а потім порубали всіх. Дітей же на очах у батьків спалили на залізних гратах , під якими знаходилися жар.
Відрубані голови, руки і ноги розвезені були по всій Україні і розвішені по містах на стовпах. Розвозили їх польські війська творили над українцями всілякі безчинства, насильства і грабунки, що перевершують всяке людське розуміння. Вони кілька разів повторили в Україні публічні масові страти, якими замучили Остряницю і його сподвижників. Кілька разів варили в казанах і спалювали на вугіллі дітей, на очах у батьків, яких зраджували потім ще більш лютим стратам. Нарешті, пограбувавши всі православні церкви, віддали їх в оренду іудеям. А церковне начиння: потири, дискоси, ризи, стихарі та інше розпродали тим же іудеям, які з срібла церковного поробили собі посуд і оздоблення, а ризи і стихарі перешили на нижню білизну єврейкам.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2690 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
