Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 15.11.2024, 01:07

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 35

Гостей: 35

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Свята православної церкви [157]

Свята християнської православної церкви

Події православного життя [45]

Події, які стосуються православних церков

Православні традиції [2]

Православна поезія та проза [375]

Твори тільки релігійного змісту

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Православна віра	Православна поезія та проза

Премудрість життя

Треба добро робити
Щоб з любов’ю жити.
Коли діл не має,
То любов помирає.

Не привчайся до чужого,
Щоб душу не продати,
Тримайся тільки свого,
І своєї хати.

Нема гіршого для людей
Де п’ють і гуляють,
Там змішуються сім’ї
І народи вимирають.

Де розбещено слово,
Там розбещена душа.
Там розбещена мати,
Там розбещене дитя.

Що треба робити,
Щоб якось прожити?
Помолись до Бога,
Щоб дороги відкрити.

Він тільки Один
Може душу лікувати.
Тільки двері відчини,
Хай прийде до хати.

З ним ти розмовляй,
Йому ти молися,
Душа заспокоїться,
Стане як дівиця.

На інших не вважай,
Бо є божі суди.
Кому в пекло, кому в рай,
Підуть усі люди.

За словом ти слідкуй,
Бо слово - це є зброя.
Якщо вистрілиш в когось,
То в нього теж є своя.

Люди віру загубили,
Тому і не знають.
Що слова Божі,
Душу і тіло зціляють.

Якби істину знали,
То б церкви будували,
А не злодіям,
Хабарі давали.

Злодії також люди,
Вони з нами виростали,
Але через лиху науку,
Бандитами стали.

Хто мільйонами краде,
Він свої гроші захищає,
А бабусю з молоком
З вулиць проганяє.

Щоб ходили в магазини
Молоко купляти,
А не в поморщені руки,
Бабусі подавати.

Ось до чого воно йде,
Чого хотіли,
Земля необроблена стоїть,
Бо розбагатіли.

Не той сліпий,
Хто не бачить,
А хто очі закриває,
Думає, що Бог не знає.

З дурним
Нема про що говорити,
Зв’яжешся з ним
І будеш жаліти.

Він як собака при дворі
Буде чіпляти,
Якщо не вступишся,
Буде кусати.

З дурним зв’яжешся,
Будеш бісів забавляти,
Ти йому слово,
Він тобі два,
Не буде мовчати.

Хто дурним себе вважає,
Той хоч трошки розум має.
А хто розумним себе вважає,
У того справді не всі дома.
Біда, що він цього не знає.

Свій хліб - важкий.
Чужий - легкий,
Хто чужий хліб
На землі ковтає,
Той потім в пеклі
Сльози проливає.

Додав: nagornyjj (20.01.2017) | Автор: © Михальнюк Володимир

Розміщено на сторінці: Православна поезія та проза, Михальнюк Володимир

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2276 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Ключові (?): премудрість

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 0

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі