Коли людина йде від Бога,
То вона стає малою.
Вона робиться то мавпою,
То ще якоюсь бідою.
Порівнює себе зі змією,
Шукає там родичів своїх.
І згідна з долею своєю,
Що жити буде біля них.
Що розум їхній витворяє,
Куди нерозумних він веде.
То в джунглях він гуляє,
То в болото жабою плигне.
Побійтесь люди - діти Бога
Ви Всевишнього сини.
А ця наука йде від чорта,
Від їх отця і сатани.
Шукати Бога треба,
Де віра в Небеса веде.
І підніметесь до Неба,
А не туди де змія живе.
| 
у Вас 