Оманлива віра

Оманлива віра.

      Людина сама себе змінити не може, потрібен аналітичний стан. Бачення своєї немочі і своїх гріхів через вчення старців, є основним шляхом пізнання самого себе. Через пізнання самого себе ми пізнаємо Бога.

Коли ми чуємо або читаємо, що основною духовного життя повинно бути наслідування Ісуса Христа, то тут необхідно провести аналіз такого вчення.

     Очевидно, що Господь є для нас взірцем Божеством для християн, мета якого було втілення, через яке треба було провести дорогу спасіння.

    Звідки виникає стан фанатичний? І як відрізнити від стану правдивої самооцінки себе?

Бог є абсолют, з такою тезою ніхто не сперечається, отже кожен розуміє що досягти цього абсолюту не реально, тому наш розум вибирає шлях не аналітичний, а фактичний, який відкидаючи глибокий аналіз самого себе, тобто реалістичний, який переходить до фанатизму щоб йти шляхом легшим.

   Ось вона проблема, звідки появляється неправдиві вчення, тлумачення віри і «Святого Письма».

Розум вибирає легкий шлях.

Шлях очищення душі, це шлях за промислом Божим. Аналіз своєї душі людині важко провести, для того потрібні роки, легше прийняти людині вчення, що Бог може очистити тебе, або змінити тебе за декілька секунд в час покаяння.

    Покаяння Бог приймає але, ми не змінились в своїх роздумах і розуміннях добра і зла. Тому висловлювання, або впевненість про те, що Бог тебе простив назавжди є оманою. Бо завтра ти знову будеш робити теж саме. Тому праця над своєю душею тільки починається, а не завершена в покаянні, нерозуміння цього приводить до оману, фанатизму а можливо навіть до біснування.

Чому вчить православна віра?

В основі духовності є смирення, воно є ключем, яким відкриваються «Царські Ворота».

Через гординю ангели і люди лишились можливості перебувати в Царстві. Тому виховати в собі смирення, яке є спасення для нашої душі ми повинні самі. Смиренна душа не бачить в собі смирення, тому очищення душі в неї йде постійно через аналітичне бачення. Душа, яка має високу гордість, вважає що вона смиренна і вже їй нема над чим каятись. Також надіючись на свої тільки діла, вона ліниться виховувати свою душу. А що значать наші діла?Ми не в змозі нічого доброго зробити без Бога, без Його надання нам можливостей. Часто буває так, що без духовного розуміння добра і зла, людина по своєму нерозумінню робить зло, яке її здається добром.

Прикладом смиренням може бути вчення православної віри із життя святих.

Одна дівчина зустрічалась з хлопцем і завагітніла, а звинуватила пустинника Макарія Єгипетського, та коли прийшли пологи, то вона не могла розродитися і змушена була сказати правду своїм батькам. Макарій не оправдовувався перед людьми і прийняв це приниження, мовчав коли його били, за свою смиренність він удостоївся благодаті Божої, яка принесла людям мудрість і стала основою духовного життя майбутніх поколінь подвижників благочестя.

Цей приклад деякі тлумачать як нереальний, не досяжний для людей, вже собі носить фанатичний образ мислення, схильний до оману.

А насправді він говорить про властивості душі кожного, коли ми проявляємо якості смирення, то душа відновлює в собі найцінніші якості, і за промислом Божим не залишиться без нагород.

Коли приклади старців з їхнього життя наводять людям, які мають нахили до фанатичної віри, то вони проявляють насмішку, «мов, що мені ці нерозумні, хто вони такі перед Богом? Я читаю Біблію і Бог мене вчить через Святе Письмо».

Це є проявлення гордині, яка відкидає зерна праведності. Через свою гординю впав верхній ангел і він же штовхає інших на цей шлях.

1.04.17.
 

Боротьба з дияволом є переходом від грішною людини до праведної, дорога очищення і святості. Тому дуже важливо відходження від демонського впливу на розум, серце, душі і духу для людини. Якщо розумом або серцем заволодіє нечистий, той і душа і дух в людині зіпсується і буде непридатні для «Царства Божого».
Віра для людини є джерелом життя, яка є невід’ємною чистиною людського буття, її не можливо відірвати від людини, навіть коли вона говорить що не віруюча, то вона тим свідчить, що вона вірить що вона є не віруюча.
Щоб позбавити людину від праведної дороги, дияволу важливо зробитись невидимим, тому коли людина не противиться злу, не викриває його наміри легко піддається оманливій вірі. Може легко прийняти оманливі теорії вір ; що людина є вершина вдосконалення, в атеїзм, заміна Бога природою, легкий шлях святості і прощення гріхів, фанатизм, вибраності, омана, явлення.
Людина яка вірить в себе і керуючись своєю гординею вводячи сучасні технології, губить природу, яка є основою життя на землі. Святі не користувались сучасними технологіями, а могли робити те, що жодна техніка не спосібна це зробити, як київський святий Прохор чудотворець який вугілля перетворив і сіль.

Коли Бог хоче покарати, то він забирає в людині розум.
Атеїзм, це віра яка позбавляє людину розуму.
Погляди атеїзму позбавлені логіки, бо стільки людину оточують фактів про присутність і існування Бога, що в таку нісенітність атеїзму може повірити тільки людина позбавлена розуму.

Віра в природу як божество, це віра в випадковість, так як ніхто не зміг науково довести всі події і явища, то залишається вірити в випадковість.
Випадково існує всесвіт, народжуються люди і помирають, ці теорії відхиляють людину від істини яка живе по Духу. Основою природи є Дух Божий який керує, все що робиться, все зв’язано з Духом. Тому коли людина всі сили спрямовує на матерію, то вона ніколи не пізнає істину, бо істина находиться в Дусі, який творить матерію і нею управляє.
Людина створена по образу Бога і в неї можуть проявлятись великі божественні сили, коли вона пізнає істину і значення її духу, який повинен служити Богу. Це є властивості духу, якщо він не творить, він руйнує, якщо він не служить Богу, він служить демону.

Фанатизм - це хибне вчення яке позбавлене розсудливості основується на одні лиш вірі.
- Віриш ти, що тобі прощено всі гріхи?
- Так!
- Віриш ти, що ти очищений?
- Так!
Ну і кінцеве завершення.
- Віриш ти, що ти святий?.
- Так!
Од же без трудів над собою, без аналізу своїх дій, людина входить в цей психологічний стан який оснований на її гордині та оману.
Ну що ж, прямо в рай, тільки ноги піднімай.

Явлення - це не ознака святості і предмет поклоніння, це проявлення духовного світу. Воно може бути божественною ознакою, або проявленням темними силами щоб ввести в оману людей.
Коли людина повірила в неправдиву свою святість, то вона відведена від праведної дороги, вже не являється об’єктом боротьби за її душу, між Богом і сатаною, бо вона розумом своїм вже підвладна дияволу. Тут можуть розвиватись любі фантазії і видіння, все що завгодно, бути вибраними, святими, пророками,і хто вже одів цю корону, не захоче швидко її скинути, бо це солодко і приємно бути королем в мрійному царстві. Але насправді це тільки блеф підкинути дияволом, а не реалії істинної віри.
Православна віра вчить, що головний дар, це не бачити видіння, пророкувати, навіть зцілення, або вигнання бісів, найголовніший дар це бачити свої гріхи.
Властивість бачити свої гріхи у багатьох втрачена, через потьмарення розуму. А відновити її можна шляхом праці, в цьому допомагає Дух Святий, через вчення старців. Тому старці чим ближче піднімались до Бога, тим більше вбачали себе грішними. В багатьох випадках інших віросповідань все навпаки, чим вище вони піднімаються, тим більше вони споглядають себе святими.
Тому тут проявляється неприйняття православного вчення, яке викриває їх оманливу святість. Адже святий - це вдосконалений, який повинен вчити інших грішних людей, а що ті нерозумні грішні можуть нас навчити?
Розсудливість в таких відсутня і сприйняття одкровень в них неможливе, бо розум все відкидає що говориться православними старцями. В багатьох випадках є принада покладатись на розум або серце, що є об’єктом неправдивого вчення, бо розум і серце можуть блудити, а душа яка звикла більш до тілесного, чим до духовного, теж не може сприйняти істину.
В православному вченні основою є промисел Божий, який заставляє людину задумуватись, робити аналітичні висновки через вчення старців, спосібного розвиватись самому.
«Святе Письмо» якщо ми будемо вивчати його як букву, то ми будемо носії чужих ідей, пояснень і тлумачень. В православ’ї через промисел Божий, при читанні «Святого Письма» людина сприймає це, що їй необхідно розуміння в даний момент і при вдосконалені їй відкривається все нові і нові бачення і розуміння духовності. Вона стає здатна аналізувати не тільки «Святе Письмо» але своє життя і допомагати іншим, тобто розвиваються духовні дари, бачення істини, тому в православ’ї багато пророків і святих, які не по імені проголошені, а по спосібності своєї душі, мають ознаки істинного вчення Божого промислу.
 

Як диявол впливає на людину?

Гріх ввійшов в наше життя і злився в нашу свідомість, як частина чогось невід’ємного, тому щоб вислідкувати його і вирвати його з нашої свідомості потрібні зусилля. Вчення про легке очищення душі і отримання дарів Духа Святого і Його Печатки є оманливим, яка приводить до лінощі, тим робить віру не благодатною і не діючою, а в тім і прощення гріхів і зцілення душі і тіла.

Помисли

Святі отці вчать; перш виникає уявлення помислу, потім прийняття його, далі - згода з ним, за ним - полонення, і нарешті, пристрасть.

Симеон Новий Богослов говорить, «після того, як диявол з бісами одержав доступ до людини, за непослух в раю, він може коливати думки і розум всякого».

Щоб протистояти злим помислам потрібно боротись з ними через добрі помисли, молитви і читання життя святих отців.

Деякі люди вважають що в них немає злих помислів, але тільки чиста душа може відрізнити помисли злі і добрі. Єва не вважала злим помислом скуштувати заборонений плід, тим більше пізнати добро і зло і стати богом. Так само в нас, час, коли збільшились спокуси через інтернет і телебачення, люди не в силі протистояти спокусам.

Все, що ми бачимо і чуємо з новин, є наслідок впливу диявола на людей, але ніхто не свідчить що треба протистояти тому. Лавина, яка котиться з гори, робиться більшою. А люди думають, може вона мене мине, або що можна зробити, Господь допустив.

Господь навпаки бореться проти того всіма Своїми силами і можливостями, а люди допускають демонам володіти їх розумом,серцем, духом і душею, люди говорять Богу так, але поступають як їм шепоче на вухо «нечистий».

Коли дух нечистий входить в душу, він спотворює її до свого образу. І навпаки, коли Дух Божий входить в душу, він робить її подібною до Бога, такою подобою людина отримує можливість жити в подальшому з Богом.
 

Як диявол впливає на людину?

Гріх ввійшов в наше життя і злився в нашу свідомість, як частина чогось невід’ємного, тому щоб вислідкувати його і вирвати його з нашої свідомості потрібні зусилля. Вчення про легке очищення душі і отримання дарів Духа Святого і Його Печатки є оманливим, яка приводить до лінощі, тим робить віру не благодатною і не діючою, а в тім і прощення гріхів і зцілення душі і тіла.

Помисли

Святі отці вчать; перш виникає уявлення помислу, потім прийняття його, далі - згода з ним, за ним - полонення, і нарешті, пристрасть.

Симеон Новий Богослов говорить, «після того, як диявол з бісами одержав доступ до людини, за непослух в раю, він може коливати думки і розум всякого».

Щоб протистояти злим помислам потрібно боротись з ними через добрі помисли, молитви і читання життя святих отців.

Деякі люди вважають що в них немає злих помислів, але тільки чиста душа може відрізнити помисли злі і добрі. Єва не вважала злим помислом скуштувати заборонений плід, тим більше пізнати добро і зло і стати богом. Так само в нас, час, коли збільшились спокуси через інтернет і телебачення, люди не в силі протистояти спокусам.

Все, що ми бачимо і чуємо з новин, є наслідок впливу диявола на людей, але ніхто не свідчить що треба протистояти тому. Лавина, яка котиться з гори, робиться більшою. А люди думають, може вона мене мине, або що можна зробити, Господь допустив.

Господь навпаки бореться проти того всіма Своїми силами і можливостями, а люди допускають демонам володіти їх розумом,серцем, духом і душею, люди говорять Богу так, але поступають як їм шепоче на вухо «нечистий».

Коли дух нечистий входить в душу, він спотворює її до свого образу. І навпаки, коли Дух Божий входить в душу, він робить її подібною до Бога, такою подобою людина отримує можливість жити в подальшому з Богом.

Помисли лукаві, хитрі і підступні, можуть бути як насолода тілесними гріхами, так і осудження і гнів на когось, повинні бути очищені через покаянну молитву: «Господи Ісусе Христе помилуй мене грішного», при спробі заволодіти вашим розумом, по інакшому, душа по своїй ліні може бути захоплена злими помислами, щоб в подальшому робити зло.

Сповідуйте Господу і призивайте ім’я Його, Він має владу прощати і помагати всім, хто Його призове. Кожного душа повинна завчити ці слова і пам’ятати їх завжди, бо від них залежить доля людини, її спокій і захист, якщо вона навіть вважає себе сильною, то в духовному житті без Ісуса Христа вона може буди слабою і розшматованою демонами.

Заволодівши розумом, біси захоплюють волю людини і серце, щоб в серці вже не виникали благородні помисли і благочестиві думки. Тому, хто довго дивиться телебачення, також ті, хто неуважно при зайвих бесідах з людьми піддається осуду, стає неохочим до молитви і до читання духовних книг, бо його духом починають володіти ті, що противляться Богові.

Паїсій Святогорець в свої настановах часто розповідає про помисли, їх походження та вплив на душу людини: https://evangely.jimdo.com/

Що є пристрастю?
Пристрастю називається схильність, яка довгий час гніздиться в душі за допомогою звички.

Якщо не навчити людину відрізняти злі помисли від добрих, то вони вкоренившись стають її бажаннями і пристрастями, які будуть людину вести по її житті. Якщо з помислами можна вести боротьбу, викорінити їх як молоде дерево, то з страстями людині боротись вже майже неможливо, бо дерево дало великі корені. І людина противитись буде всім своїм розумом, захищаючи свої цінності які в серці відкладались роками. Тоді для спасіння душі потрібна стресова ситуація, щоб привести людину до очищення і смирення.

Ярким прикладом може бути тут пристрасть до куріння, вина і блуду. Людина приходить в цей стан добровільно і самовільно, і боротися з цими пристрастями сама не в силі, бо терпить душевні муки. Серце, в якому є ця пристрасть, примушує розум і тіло працювати на задоволення цієї спокуси.

Збурений якою-небудь пристрастю повинен опиратися всіма силами, радять святі отці. Також вони радили, якщо якась людина підвладна пристрастю блуду, то від неї треба всіляко віддалятися, і від співбесіди і перебування з нею, і від дотику до її одягу, і від нюху аромату його одягу. Інтернет та телебачення насичені блудними заохоченнями і різними спокусами.

Всі ці пристрасті приводять до хвороб духовних, душевних і тілесних. Жертвами робляться діти, молодь і дорослі, вироджуються люди, бо чим раніше людина входить в пристрасть тим коротший їй вік на землі.

Часто люди прибігають за допомогою до лікарів, але в духовних питання більшість з них не знайомі, неможливо з вчень і питань матеріальних пояснити духовні закони, які є основою всіх бід людства.
 

Оманлива віра приводить до примарної надії, помилок і оману.

Яким чином виправляється вона?

Віра - це дерево яке повинна давати плоди.

Діла - це плоди дерева.

По вірі нашій ми починаємо розуміти слова Господа в «Євангеліє». По вірі розкриваються Небеса, щоб почути наше покаяння, молитви і прославлення Богу.

Але це лиш початок нашої роботи, далі по вірі нашій повинні бути і нахили, дії, стягання Духа Божого ( благодаті), навчання через вчення православних святих, виховання нашої душі до преображення. Тобто це праця, яка повинна бути не втомною, і постійною над своєю свідомістю.

Керуючись такою вірою кожен отримає нагороду.

Але демони зводять з дороги віруючих, підставляючи їм думки виправдання, чому в людині немає діл ( плодів). І тоді заспокоївшись що віра спасає людину, дух її засипає, тут і бажання притупляються.

А що ж Небеса? Вони відкриваються по вірі, дають можливості людині йти дорогою в Царство Боже, дають укріплення духу і ангелів в допомогу людині.

При такому розволожені духу вони перестають відкриватися, бо наміри людини ліниві, надіючись на милосердя Боже, людина проявляє свою байдужість до плодів. І тому вже молитва, якщо вона ще є, проходить безуспішно, на потіху темним ангелам, які досягли успіхів в цій справі, за які вони отримують нагороду.

В такому стані людина не може пройти випробування на землі, щоб очистить свою душу, бо віра, яка не підтвердженна ділами, є оманою і непридатною для спасіння і служіння Господу.

«По ділам впізнаєте їх»

Щоб були праведні діла треба розуміння добра і зла. Тут так само не всі діла є праведні і богоугодні, які людині здаються на перший погляд добрими. Тому міра пізнання добра і зла освоюється людиною по мірі її стремління в розумінні премудрості Божої і промисла Бога.

Але це вже сходинка розуміння дається вже вдосконаленим, які пройшли свої перші сходинки, де людині ангели вручають ключі і підводять до дверей подальшого проходження в «Царство Боже». Ключі про які казав Господь.

Якщо є ключі, то є замки, і двері.

Вручений ключ означає, що подвижник пройшов свій стан очищення, яким він може відкрити замок. «Царство Боже зусиллями береться» (Матфія. 11, 12).