Духовна сліпота

Всі ми народжуємось духовно сліпими, ми бачимо тільки фізичний світ, який нас приваблює, але духовні очі відкриваються лиш з часом, коли ми починаємо розуміти, що є зло, а що є добро.

Дух і душа є невід’ємні частини людини, якщо тіло можна від’єднати від людини, то душу від людини ніяк. Свою душу можна віддати на служіння Богу і на служіння сатані.

Так як, люди часто вступали в контакт з темними духами, роблячи з них богів і приносячи їм в жертву дітей, то Бог дав напрямки (орієнтири) в Своєму Законі. Якщо ми б дотримувались і розвивались по цьому закону, то людство немало проблем.

Нечисті духи ваблячи людей придумують оманливе вчення, підмінюючи дух Божий на свій. Знаючи що людина приваблива до багатства фізичного, стараються на матеріальних благах розвинути свої вчення і направити науки, які задовольняють тіло а не душу, тому ми залишаємось духовно сліпими. Тут і чаклуни, ворожки і все інше.

«Коли ви будете виконувати заповіді Мої, до вас прийде багатство» - говорить Бог.

Люди шляхом магії хочуть обійти його, щоб жити в достатку. Тут попадаються не тільки окремі люди а і цілі народи, які ведуть розпусне життя, але тут дорога тільки одна, яку приготував сатана і вона веде людей до загибелі, страждань і мук пекельних. Тому ми Ісуса Христа називаємо Спасителем.

Навіть духовні суспільства, які відкидають духовну практику святих отців, так само мають оманливе духовне бачення. Бо духовне бачення це наука про дух і душу, яка орієнтується на істину, але багато орієнтуються на букву закону.

Дух можна обманути і звести з правильної дороги. Тому присутність духу ще не дає гарантію, що він від Бога, тому треба максимум зусиль щоб відрізнити, що від Бога, а що від нечистих. Чим більше людина досвідчена, тим більше вона повинна бути обережною в цьому питанні.

Духовне бачення розвивалось у православних старців, яке передавалось по переданню з покоління в покоління. Де була відкинута ця духовна практика, гілки віри пішли шляхом більш буквою закону чим духовним баченням. І саме що є небезпечним, вони впевнені в своїй правоті, легко піддаються навіюванню або оману. Не маючи духовного досвіду і вчення старців, людина легко довіряється духу, який з ними починає вступати в діяльність. І коли ця духовна практика затверджується, то цей дух оману вже веде цілу групу людей, а то й народи.

Омана тут очевидна, навіть в тому, що відкидаючи досвід старців, якій йде від апостолів, вони почали практикувати досвіт свій, оманливий.

Тільки орієнтуючись на досвіді старців, можна розвиватись в духовному баченні самому.

Ті що сповідують православ’я, можуть не знати всього вчення старців, але через перестороги «Не всякому духу вірте» та інші, душі оберігаються від омани. І навпаки, хто увійшов в стан омани перестерігає своїх: «Не впадайте в оману православних, не хрестіться руками, не поклоняйтесь їхнім святим, Богородиці і іконам». Тому об’єднанню ніякому вір не може бути, інакше православ’я загубить своє призначення спасінню душ.
 

Хто присвятить себе цілком справі Божій - того сама благодать Божа наставляє, тому вона допомагає віднині і довіку. Тих же, які не хочуть боротись і марнослів'ям, нібито в даний час Бог не подає вже древніх дарів, - тих, кажу, Апостол називає оманливими які зваблюють інших.

Преподобний Ніл Сорський.

Від помислів починається кожен гріх, тому краще навчитись його придавити спочатку, поки він де дав коріння, чим викорінювати коли він заволодів розумом і серцем людини.

Вчення про чистоту помислів вважається найголовніше і найдосконаліше, яке є у православних старців. Хто не має такого вчення, легко попадають в обійми темних сил.

З якою метою Господь Бог допускає нам випробування помислами?

Ось що і блаженний Григорій Синаїт сказав на цю ціль: "Якщо людина не прийме ран від духу злоби, і не знаходить допомоги ні від своїх вчинків, ні від Бога і від чого-небудь іншого, в цьому випробуванні, ледь не прийде в стан безнадійності, то він не зможе розтрощити свою гординю і змиритися, щоб оцінити себе нижче всіх ".
Промисел Божий, в такому стані, вводить людину у смиренність, за яким Бог дарує Божественну силу, свою благодать. Такі старці мають дар прозорливості, яка допомагає іншим найти шляхи спасіння і пізнання Бога.

Розтоплене серце в цьому вогні отримує духовну любов, яка не на словах, а на дії, в серці подвижника, даючи йому духовні сили проходити випробування.

Хто не досяг такого стану, шляхом випробування, а приписує себе як подвижник благочестя, то він любов проявляє оманливу, мідяну,чим дає іншим приклад оману святості. Тому і не дивно, що в нас, в останні часи називають святими, які не мають відношення до подвигів благочестя і не являються такими. Така омана засуджується на Небесах, бо не приносить користі людям, замінюючи любов істину на любов’ю оманливу, душа залишається не очищеною, в якої живуть пристрасті, а надіючись людина на милосердя Господа виправдовують їх. Виправдовуючи себе людина не приносить плоди покаяння, яке є основою очищення душі.

«³Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами не робіть, бо вони говорять і не роблять………..⁵ Всі діла свої роблять так, щоб їх бачили люди». (Матфея 23).