Церква не спить
Церква не спить, лиш люди сплять... Мене болить, лиш без проклять З молитвами заходжу там І жду весни. Бо то мій храм. Іконостас - неначе свій. У мирний час зайшов злодій І рушники з наших ікон, Бо вишиті, викинув «вон»... А отці що? Їм добре так? Їм все одно? Це злого знак. Куди йти їм – захід, чи схід? Пишуть своїм негідний слід. Наш Київ, Львів, чужі для тих Наших отців, що родять гріх. І служать тим, хто їх веде. А свій килим на молів жде. 20.08.2019р.
Додав: Szlachtycz (20.08.2019)
| Автор: © Василь Шляхтич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.