Машина часу
Шалений вітер учинився
І день на ніч перемінився.
І пробудився той, хто спав…
А хто помер – в майбутнє впав…
В маленькій церкві на горищі
Писці відомі всі колишні
Такому чуду дивували,
А що робити – то не знали…
- О, Боже правий! Люди, де ми?
Та ми ж усі уже померли!-
До неба руки простягав
І плакав Вишенський Іван.
- Бог нам гріхи ще не відпустить,
Моліться, браття! - кликав Русин.
- Та заспокойтеся, чого ви?!
Ми в Божій церкві!- це Дрогобич.
То бив поклони, то молився
Один лиш мовчазний Смотрицький.
Хтось виглянув в віконце те-
Майбутня, браття, не святе!
Майбутнє, браття, ось воно!
Ой згинь нечистий, сатано!
І Русин очі закривав,
коли в віконце виглядав.
То один одного штовхали,
В майбутнє з слізьми заглядали.
І почали вони гадати,
Хто винний в цьому, виясняти…
- Якби ти, Русине, писав
Й богів античних не чіпав,
Ні тую Трою, Феба, Фіви,
То люди не були б такими!
Ось там на дворі п’ють гидоту,
Цигарки втягують до рота…
О, Русине, писати треба
Про нашу церкву, наше небо!
- Та що це ти таке говориш?
Розумник, Юрію Дрогобич?
Ти вчив чужих в далеких землях,
А земляки тобі не треба!
Складав лише свої прогнози,
А де пісні, де слава Божа?
Хоч ти людина і відома,
Та як далеко ти від дому!
- А ти поезію хвалив,
Що все святе лиш розгубив.
Ти так там греків вихваляв,
Що я поблід, коли читав!
- Ну, добре, добре, визнаю.
Я виклав думку лиш свою…
А то щоб земляків повчати –
Смотрицький вміє так писати…
Коли читав я його «Тренос»,
У мене серце розпростерлось!
То так красиво і лірично,
Що я ридав… було незвично.
Та ти, Мелетію, аж дивно,
Ти проміняв же нашу віру!
Мабуть, тому ти зараз тут,
Бо не зумів зірвати пут…
- Я був же на святих місцях
І мучеників бачив прах.
Я помиливсь – такий то час.
Молюсь за земляків, за вас…
І бачить все оте Всевишній,
Що люди зараз такі грішні.
А винного не нам судити.
Аби вже разом наші діти!
- А Бог усіх сюди прислав,
Щоб кожен душу не терзав.
Диявол всіх нас спокушав,
І той, хто зміг, то устояв…
А що могли ми – вже зробили,
Своїх нащадків захистили.
Ми твори їм, книжки дали…
Знайшли і помилки свої.
- Я пропоную помолитись,
минулім знову розчинитись.
Прощення в Бога попросити,
А Він вже знає,що робити…
І їхні душі відлетіли,
Свої терзання всі звільнили.
А на Землі ширяло світло,
Добро робило всьому світу…
| 
та
у Вас 
0
