Гроза
Вирує усе у пориві срташному,
Згинає дерева і листя летить.
Земля завмирає від грохоту грому,
Я кий не стихає й на мить.
Небо покрито чорною тьмою,
Здається, що зараз воно упаде...
Вітер злиться, біжить за тобою,
Ніде сховатись. Він всюди знайде.
Хмари ураз розірвало стрілою...
Вогонь-блискавиця породжує страх.
Вітер танцює поруч з грозою,
Котра шаленіє у сильних руках.
Вiршик-супeр!!!!!Meнi взагалiи пoдoбається дoщ i всe ,щo з ним звязанe-блискавицi,грiм i так далi.Взагалi,ми у свoїx (тут у вашoму)вiршаx сxoжi iз скандiнавцями,вoни дужe oспiвують дoщ.У ниx 15%лiтeратури прo дoщ,мoжливo чeрeз тe,щo снiг-цe пeвна фoрма "замoрoжeнoгo дoщу".Tут i римування гарнe!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
